Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
То було під час спільних навчань у рамках «Об’єднаних зусиль — 2020» за програмою «Спільні зусилля» українських та британських десантників. Мета була ще тією — бо Дніпро через його «важкий на характер» тоді потрібно було форсувати об’єднаними у цій місцині на Херсонщині силами, особливо «примхливий». Проте, британці та їхній бригадний генерал були просто у захваті від дій українських колег.
Саме тоді, в селі Львове у Бериславському районі Херсонської області, автор й познайомився з етнічною росіянкою та громадянкою рф, яка на час навчань прихистила мене та мого колегу — військового телевізійника у своєму помешканні. Попри російське коріння, вона просто закохана в Україну та Херсонщину.
Після широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну нам вдалося з нею зв’язатися. Заради її безпеки назву цю пані Надією. Все інше — без коментарів, тільки перекладені з російської SMS-повідомлення.
19 листопада 2022 року
«Привіт, у селі не було світла та води, перевезла морозильну камеру з м’ясом на лівий берег і через день — все! Не змогла повернутися, вибл@дки все замінували. Сиджу в Основі, це кінець Каховки. У селі страшні прильоти…»
20 листопада 2022 року
«Тут теж неймовірно страшно, я так перелякана! Мене двічі мородерили, вікна побили, двері зламали. У мене ж російський паспорт, але вони, після перевірок, вимагали, щоби я дала їм ключі від чужої лазні. Гидота тупа! Прийшли о 4.30 ранку з автоматами.
Десь 20 чеченців перевернули весь будинок, все переламали, гроші забрали. Правда, коли я сказала, що накатаю скаргу до самого кадирова, гроші повернули. Але все одно дуже страшно було і є.
До того ж мене не пропустили ні до Німеччини, ні до Польщі. А до Криму я не хотіла сама їхати. Але доведеться. Єдиний, хто запропонував мені якийсь дах, це двоюрідний брат з Криму. Я поїду, але не маю надії повернутися.
Весь час сама в хаті, дуже страшно, а коли розбили вікна і відняли всі ключі, я взагалі бігом з дому на інший берег утекла. Брат завтра приїде за мною до Каховки. Ледве знайшла сьогодні з ним зв’язок. Я не знаю, де ти? Як усе склалося у тебе в цьому пеклі?»
Українські морпіхи звільнили село Львове на Херсонщині 13 листопада. Село розташоване у Бериславському районі. Українські морські піхотинці підняли прапор над ще одним населеним пунктом на Херсонщині. Цього разу стяг замайорів над селом Львове в Бериславському районі. Про це повідомила бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
