Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Правило ведення війни полягає в тому,
щоб не розраховувати на те, що противник не прийде,
а розраховувати на те, з чим я можу його зустріти.
Не покладатись на те, що він не нападе, а розраховувати на те,
що я зроблю напад на себе неможливим для нього.(Сунь-цзи, китайський стратег)
Армія й оборонно-промисловий комплекс є дзеркалом не тільки економічного і технічного розвитку країни, а й у цілому ментального ставлення до обороноздатності населення конкретної держави.
Необхідно не тільки знати сьогодення армії, а й піклуватися про її майбутнє
Міць збройних сил напряму залежить від можливостей вітчизняного ОПК. Реформуючи військо й передбачаючи розвиток підприємств, причетних до оснащення армії, слід серйозно зважати на те, якими будуть технології через десять, двадцять, тридцять років. Адже Перша світова – це перша війна наземної та авіаційної техніки, Друга світова – війна моторів та найновітніших технологій.
Війни сьогодення – це БПЛА, системи РЕБ, масова комп’ютеризація, супутники. Війни майбутнього – роботи, генетичні системи, лазерна й електромагнітна зброя. І не дивно, що вчені та конструктори оборонних концернів часто випереджають цивільних колег у інноваційних проєктах. Яскравим прикладом є винахід екзоскелета – спеціального «костюма», який дозволяє солдату витримувати навантаження, які значно перевищують власні фізичні можливості тіла. Але винахід здатен послужити не тільки війську, а й значно полегшити життя, наприклад, особам з інвалідністю.
Зростання витрат на розвиток ОПК (у межах економічної доцільності) забезпечує додаткове економічне зростання, оскільки в реалізації оборонного замовлення задіяні практично всі галузі – від легкої промисловості до аерокосмічної. Армію необхідно годувати, одягати, лікувати, навчати, озброювати, будувати об’єкти військового та оборонного призначення, інфраструктуру, розвивати науку і технології.
Характер оборонних програм такий, що потребує постійного оновлення технологій. ОПК за належної організації вибудовує пріоритети інноваційних та інвестиційних програм відповідно до вимог армії і доктрини оборонної самодостатності. І тут маємо врахувати важливий аспект – зазвичай у нас основні кошти на оборону витрачають на утримання особового складу, соціальні програми та власне утримання зброї і її виробництво.
Недофінансування особового складу армії веде до кадрового голоду
Відомо, що відтік кадрів, яка б не була його причина, створює ризик боєздатності армії в цілому. Маємо певні офіційні дані, які самі за себе говорять. Для порівняння, на утримання одного солдата в рік у США витрачають $510 тисяч, Великої Британії – 250 тисяч фунтів стерлінгів, Німеччини – $220 тисяч, наш сусід Польща витрачає $100 тисяч, Литва – близько $80 тисяч, а одна з найменш економічно розвинутих країн Європи – Албанія – $20 тисяч.
В одній з найбільших європейських держав – Україні – цей показник найменший. У 2018-му на утримання одного солдата витрачалось $12 тисяч доларів (інтерв’ю Міністра оборони України кореспонденту ВВС News Україна у 2018 році).
Проблеми української оборонки
Недофінансування виробництва нової техніки й недооснащення армії має такі ж жахливі наслідки, як і у випадку з кадрами. Технологічно відстале від противника військо потрапляє у завідомо важке становище. Військові, які бачать, що їх підрозділи оснащені застарілою технікою і переоснащення на нову відбувається повільно і в мізерних масштабах, скоріше нагадуючи імітацію переозброєння, рано чи пізно приходять до висновку, що проблеми військ мало кого турбують.
Українська оборонка не перший рік відчуває дефіцит кадрів. Кваліфіковані зварювальники з підприємств опинилися за кордоном, а в армію надходять БТРи з корпусами, які тріщать через невідповідну кваліфікацію працівників підприємств. Відбувається відтік фахівців із підприємств не тільки робочих професій, країна також втрачає інженерів та науковців. І навіть у разі наявності на підприємстві високотехнологічного обладнання, працювати на ньому не буде кому.
Осучаснення ОПК – шлях у майбутнє
Масштабне переоснащення на нові зразки озброєння та військової техніки не тільки призведе до суттєвого підвищення боєздатності армії, а й дозволить вітчизняним підприємствам відійти від скорочених змін та провести модернізацію основних засобів виробництва. Нова сучасна техніка користуватиметься попитом за кордоном, що збільшить обсяги експорту й надходження коштів до бюджету. Та найголовніше – розвиток підприємств дасть змогу підготувати нове покоління фахівців робочих та інженерних спеціальностей.
Останнім часом розвиток ОПК набув нового якісного поштовху. В умовах війни збільшилось забезпечення потреб війська за рахунок вітчизняного виробництва. Розвиваються або створюються галузі, які ніколи в Україні не існували – будівництво зенітно-ракетних комплексів, безпілотних літальних апаратів, гвинтокрилів, різних ракетних та артилерійських систем наземного і морського базування, бронеавтомобілів різного класу, нового класу систем РЕБ та розвідки.
За найскромнішими підрахунками, для повного переозброєння армії на нову техніку необхідно до 7-ми років, за умови, що на переозброєння витрачатиметься сума в рік – $600-700 мільйонів. Та гроші – це ще не все. Важливо забезпечити їх цільове використання і контроль за цим процесом не тільки державними органами, а й громадськістю, звісно, у межах розумного.
