Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Про те, що зроблено парламентом у військовій сфері протягом останніх шести місяців, наш кореспондент веде бесіду з головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександром Завітневичем.
— Олександре Михайловичу, можете назвати закони, які було ухвалено за сприяння вашого комітету в період з початку повномасштабного вторгнення рф?
— З 24 лютого парламент проголосував більше як 30 законів у сфері оборони й безпеки. Якщо коротко, то це зміни до закону про військовий обов’язок і військову службу, це закон про мобілізацію, закони, які, як ми їх називаємо, основні по відомствах. Наприклад, це зміни до закону про розвідку, зміни до закону про Службу безпеки України тощо.
Зазначу, що в них ідеться про ті речі, в яких ми тільки торуємо шлях, інші країни відповідного досвіду також не мали. Тобто як те чи інше положення правового поля працюватиме під час війни, до кінця нікому не відомо. Тому зрозуміло, багато правок. Буду відвертим, прогалин чимало, а деякі документи написані просто під час воєнного стану, інколи за одну ніч. Ідеться і про Закон України «Про національний спротив», який ми ухвалили ще до початку війни, і про реформу Укроборонпрому. Майже до всіх, як то кажуть, ми «заходили» потрошку. Надавали повноваження, наприклад, тим же Силам спеціальних операцій — наскільки успішно, покаже війна. Вона ж проявить, які ще є потреби та що слід змінити на законодавчому рівні.
— А якщо пройтися по основних реформах. Наприклад, корпоратизації Укроборонпрому. Наскільки вона себе виправдала?
— Ось що я скажу: реформа себе ще не проявила, тому що ми тільки зайшли в корпоратизацію, і почалася війна. Деякі підприємства — ми називаємо їх «пірамідами» — почали реформу знизу. Як правило, це ті підприємства, які закривали невеличкий сегмент для сектору безпеки оборони. Саме в них пройшла більш масштабна робота — з реєстрації підприємств, почали розбиратися щодо активів (а це величезна кількість роботи). Звісно, зараз не варто плекати надій, що під час війни в них усе вийде, хай навіть з’явиться стратегічний інвестор.
— Корпоратизація УОП саме й планувалася з надією на зовнішнє інвестування. Так?
— До війни було до п’яти масштабних проєктів, які ми хотіли реалізувати як мінімум у вигляді спільних підприємств. Ну, наприклад, з якимсь українським великим оборонним заводом, від якого ОПК зиск невеликий. Але по сьогодні плани не втілено. Тому корпоратизація й не покращила ситуації, але й нічому не завадила. Зокрема виробничі плани ми не змінили, і цьому підтвердженням є результат роботи Укроборонпрому. З початку війни на підприємствах збереглися колективи — ніхто нікуди не виїхав. А якщо й переїхали, то організовано, як кажуть, згідно з усіма рекомендаціями й наказами керівництва Укроборонпрому, Міністерства стратегічних галузей промисловості й Кабінету Міністрів — головного органу, який керує УОП.
— Комітет здійснюєте функцію парламентського контролю. Як оцінюєте ефективність роботи оборонної промисловості сьогодні?
— Підприємства державного ОПК працюють цілодобово над виробництвом, модернізацією та відновленням необхідного озброєння. З початку повномасштабного вторгнення підприємства Укроборонпрому передали ЗС України у п’ять разів більше військової техніки та озброєння, ніж за увесь минулий рік. Деяка броньована техніка після чергових бойових пошкоджень заходила на ремонт на п’яте коло, а після відновлення — поверталась у стрій. Цілодобово працюють і виїзні ремонтні бригади, повертаючи до бойового стану українську, іноземну та трофейну техніку після пошкоджень прямо в полях.
До речі, дуже важливо сказати, що зафіксовано більше як сотню влучань у підприємства ОПК. Є майже знищені заводи, цехи, і це проблема. Зараз спільно з керівництвом УОП ми працюємо над відновленням виробничих спроможностей.
Також хочу звернути увагу й на прибуток, і на кількість податків, і на готовність підприємств Укроборонпрому вчасно та якісно робити ремонт техніки та відновлювати її. До речі, відновлення — це дуже великий сегмент роботи заводів ОПК, раніше таких обсягів у них не було. Вони також опрацьовують документацію з деяких нових видів техніки й озброєння, освоюють ремонт імпорту. Останнє — нині на порядку денному в Укроборонпромі, і це, мабуть, питання номер один.
— Закон України «Про оборонні закупівлі» нині функціонує в обмеженому режимі. У зв’язку з воєнним станом плани військових закупівель повністю утаємничено й це попри чималі попередні зусилля щодо забезпечення прозорості в цій сфері. На вашу думку, це ефективно?
— Зараз говорити про мирні реформи, як кажуть військові, не на часі. У нас хоча й залишилася спроможність контролю, однак ми намагаємось не втручатись у роботу підприємств або відомств, а тільки допомагати. Йдеться, як я вже зазначав, про повноваження, функції, необхідність яких виявилась під час війни. Закінчиться війна й уже тоді ми, як то кажуть, візьмемося, зокрема, і за оборонні закупівлі.
Так, деякі говорять: як це ж так, що ці процеси все ще утаємничені. Однак на законодавчому рівні прописані чотири види закупівель. Під час війни застосовуються прямі закупівлі без торгів, без погодження, навіть із нашим Комітетом. І це зрозуміло, адже під час воєнного стану треба все роботи швидко або дуже швидко. Бюрократичні перепони тут зайві. Водночас ми будемо аналізувати, як це покращити. Наприклад, маємо питання: до нас зайшла імпортна техніка, але на більшість зразків інструкцій або не виявилося, або були не українською мовою. А це затримка на день, два, тиждень, що є критичним для освоєння нового озброєння. Тому, вважаю, що системно ми нічого змінювати не будемо. Головне — задовольнити потреби Збройних Сил і зробити це якнайшвидше.
— Чи рухається реформа СБУ й, зокрема, військової контррозвідки?
— Нещодавно ми вибрали ту частину, що стосується військової контррозвідки, і зареєстрували окремий законопроєкт про підсилення спроможностей цього органу. Основний департамент контррозвідки буде виокремлено через розмежування ОРД та КРД. Тобто працюємо точково, але без зміни органу управління. Вже лунали голоси: «А давайте може щось комусь передамо», однак це знову ж таки не на часі.
— Були пропозиції передати контррозвідку Міністерству оборони, так?
— Були різні думки. Ми провели дуже багато зустрічей. Зрештою, як завжди, спілкуємось, консультуємось. У Комітеті всі консолідовані, об’єднані, працюємо швидше й, мені так здається, атмосфера стала краща.
— Комітет нині працює в повному складі?
— Так, звісно. 24 лютого ми телефонували Міністру оборони: «Кажіть, що потрібно, Комітет — на місці. Заряджати патрони в магазини? Прийдемо! Якщо треба бутерброди — теж робитимемо. Ми тут усі!».
— Верховна Рада України підтримала у першому читанні проєкт Держбюджету на 2023 рік. Можете прокоментувати цей документ, адже на Комітеті ви обговорювали його в обов’язковому порядку.
— Так, у нас були засідання з цього питання. Я був вражений. Говорили, наприклад, про кількість особового складу. Ми ж уже зрозуміли та звикли до того, скільки зараз у нас військовослужбовців. Тільки у Збройних Силах близько 700 тисяч, а в інших відомствах, спецслужбах кількість особового складу збільшилася в рази. Я очікував бюджет, який буде збільшений на скільки то відсотків. Але є бюджети відомств, які збільшені в рази. Ба більше, всі розуміють, що це принципово новий документ. Умовно є три бюджети, які подаються до парламенту. Наприклад, Міноборони подає потребу, є друга цифра — мінімальна потреба й третя цифра — те, що їм рекомендує Мінфін і Кабінет Міністрів. Наразі, я вам так скажу, Міністерство оборони має понад втричі більше від мінімальної потреби.
— Чи контролює Комітет міжнародну гуманітарну допомогу?
— Гуманітарну допомогу, маєте на увазі технічну допомогу?
— Зокрема.
— Наш Комітет здійснює парламентський контроль над озброєнням і тими речами, які є в МТД. Це ОВТ, засоби захисту — те, що надходить для Сил оборони. Гуманітарна допомога для країни поза нашою компетенцією. З самого початку повномасштабного вторгнення ми були на пунктах дислокації, де відбувається розподілення ОВТ. Там система була швидко організована. Вдячний усім, хто спрацював уже у перший тиждень-два. Це було непросто, особливо з логістикою, адже вона суттєво обмежена. Було важко. Велика подяка і військовим, і фахівцям із Кабінету Міністрів, хто долучався й допомагає до сьогодні. Контроль за цим сегментом у нас є, і постійні звіти на Комітет надходять. Ми неодноразово брали участь у переговорах, наприклад, з нашими колегами з комітетів оборони країн-донорів. Особливо це було важливо на початку війни. Адже, пам’ятаєте, на перший, другий, третій тиждень, навіть через два місяці війни для декого з іноземних представників було дикістю почути про необхідність надавати Україні важке озброєння. Нині все змінилося, і в цьому є й наш внесок.
— Постачання літаків нині надзвичайно важлива тема. Як розв’язується це завдання?
— Зараз усе важливо. Для реалізації тієї чи іншої операції, чи оборонної, чи наступальної, окрім людського ресурсу (навченого!), потрібна зброя. І в цьому разі це здебільшого стрілецька, яка в нас, слава Богу, була на складах — потреби армії ми задовольнили. А от важке озброєння і тим більше боєприпаси, які були радянського калібру, для багатьох видів озброєння закінчувалися. Тому було дуже важливо їх отримати. Усі пам’ятають ту паузу декілька місяців, коли з’ясувалося, що в нас уже немає необхідних стволів, а нові ще не дійшли. Ще раз підтвердилась народна мудрість: «Зброї ніколи не буває забагато». Під час війни це відчули всі. І БПЛА потрібні, адже це розвідка, і ударні дрони — знамениті на весь світ «Байрактари».
— Звичайно, вони відіграють важливу роль. А цифри ви уточните?
— Усіх дуже цікавлять якісь подробиці, починаючи з того, чи відбулася та операція, про яку всі писали. Які конкретно є успіхи чи провали. Це стосується інформаційної політики, щодо якої, до речі, я терміново написав законопроєкт за одну ніч.
— А що це було?
— Нагадаю. Пам’ятаєте день, коли влучили в торговий центр у Києві. І хтось почав викладати відео, що там був якийсь умовний ЗІЛ-131 із військовими. Відео з’явилося, і туди стався повторний приліт. Це обурило громадськість, навіть фейсбучну спільноту: «Як це так? Люди добрі, що ви робите?». Ми, як Комітет, постійно на ефірах говорили про інформаційну безпеку, активно працювала з цим і заступник Міністра оборони Ганна Маляр. Усі застерігали: «Будь ласка, обмежуйте інформацію, не показуйте, бо це нам шкодить». Однак це не допомагало. Після тієї події ми провели погоджувальну нараду і я запропонував: «Уведімо кримінальну відповідальність за такі речі. Якщо колеги не заперечуватимуть, ми цей законопроєкт розробимо за ніч».
— Це ж життя людей. Звичайно.
— Так. І ми зробили це дуже швидко й парламент його дуже швидко проголосував. Наразі ми побачили силу єдності парламенту у швидкості ухвалення рішень. Деякі законопроєкти ухвалювалися буквально за два-три дні, і вони підтримувалися абсолютно всіма фракціями одноголосно. Тоді була більшість у 300 голосів!
— Зараз російські зайди проводять фейкові референдуми на окупованих територіях. Парламент України дасть оцінку цим подіям?
— На такі речі Верховна Рада постійно реагує. Ми, звісно, звертаємося до міжнародної спільноти, звертаємося до парламентів тих, назвімо їх нейтральними, країн, щоб вони також реагували. Була ініціатива щодо запровадження кримінальної відповідальності щодо тих, хто організовував та брав участь у цих «референдумах»… Важливо, аби Україна у таких питаннях була на перших шпальтах світової преси, адже нам потрібно говорити про українську позицію. Перш за все, звісно, це робота з парламентами країн-партнерів та інших країн.
До речі, також нагадаю, що за день чи за два до війни в нас у гостях був мій колега, голова парламентського комітету оборони Британії. Я тоді вперше просив керівництво Верховної Ради, щоб вони дозволили йому дві-три хвилини виступити у сесійній залі. Він говорив про підтримку. У нас у Комітеті ми також дуже плідно попрацювали. Вже тоді обмовилися про можливість надання Україні зброї Великою Британією.
— Комітет не намагався виходити на Національну академію наук з приводу винахідників, раціоналізаторів? Здається, у нас є потенціал, однак ми його не завжди використовуємо. Та принцип «усе заради перемоги» мав би працювати на повну…
— Ще до депутатства я дізнався про досвід Сполучених Штатів у цій сфері. У них є спеціальна служба, яка займається винаходами. Там люди, які змінили світ.
Розповім, як це працює. Ось хтось має найнеймовірнішу ідею, однак попри все йому надається можливість прийти та представити її. Загалом в Америці люди, маючи в собі винахідницьку жилку, і в школі, і в коледжі, і в університетах мають можливість себе проявити. На це виділяються цільові кошти. У нас у Комітеті була ідея запровадити щось подібне в нашій армії. Ми постійно говорили Міністерству оборони: «Будь ласка, зробіть таку платформу». Наприклад, Укроборонпром назвав його хакатоном і вже провів першу зустріч. Нині РНБО та МОУ запроваджується Національний оборонний хакатон (National Defenсe Hackathon 2022) з кібербезпеки та протидії дезінформації.
У цих питаннях важливо зібрати фахівців, аби підтримати винахідників, щоб у них не відбити позитивну енергію, яка ними рухає. Адже ці люди без грошей, на повному ентузіазмі роблять неймовірні речі. Серед них вже є й професійні стартапери, які частину свого прибутку витрачають на винаходи. Це — нормально. У західних компаніях така практика вважається одним із найкрутіших показників. Ця модель також передбачає залучення наших найкращих академіків, професури, адже хакатони можуть відбуватися в Академії наук чи в технічних університетах. От наша Політехніка скількох виплекала! Візьмімо тільки Сікорського — це ж легенда! А Львів, а Харків — з авіації, аеродинаміки… Така ідея є. Хотілося б це не загубити. Винахідників і навіть трохи авантюристів слід показувати. Тому що все, що у світі винайдено, окрім, мабуть, колеса, це зробили авантюристи й мрійники. Тому без таких людей руху вперед не буде. А після війни нам буде потрібен не просто рух, а поштовх, стрибок.
— Дякую за бесіду.
