Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Рада федерації росії 4 жовтня схвалила анексію чотирьох частково окупованих областей України. Запитаєте: «А що у зв’язку з цим змінюється для нас⁉» — відповім: нічого. Все це було очікувано. Хіба що один малесенький нюанс: анексія Автономної Республіки Крим у 2014 році втратила свій ексклюзивний статус. Тепер не потрібно жодних окремих рішень і переговорів щодо Криму. Попри апокаліптичні твіти Ілона Маска, півострів необхідно буде визволяти військовим шляхом, як і інші окуповані території. Наш контрнаступ триває й щодня кілька населених пунктів повертаються до складу України.
Ще одна цікава деталь: оскільки тепер орки вважатимуть, що всі відбиті підрозділами ЗСУ населені пункти будуть окупованими Україною територіями рф, наше військо після визволення тимчасово окупованих територій України може продовжувати просування на Кубань та інші землі Української Держави, які росія анексувала понад 100 років тому. росія, якщо не схаменеться і відмовиться підписати повну й беззастережну капітуляцію, все одно вважатиме їх так само «окупованими Україною», як і анексовані у 2014 і 2022 роках адміністративно-територіальні одиниці.
Тож із нашого боку цілком логічно буде згадати й про анексію 1919 року та заразом анулювати й інші акти, які розширювали «вєлікую рассєю» за рахунок етнічних українських земель. Цим землям після визволення можна буде надати спеціальний статус буферної демілітаризованої зони між західним і східним світом.
Врешті, саме повернення Україною своїх територій і встановлення щонайменше стійкого вогневого контролю над російським прикордонням буде найбільш дошкуляти путлєру. Адже якщо відкинути сумнівного штибу емоції та насмішки (як захисну реакцію), то в сухому залишку диктатор у своїй промові з нагоди підписання документів про анексію пояснив, що він воює тільки за нові території. Скільки при цьому загине людей його не хвилює взагалі, бо «погібнуть за родіну» — їхній священний обов’язок і місія всього життя. Про це більш конкретно висловився ще 25 вересня патріарх гундяєв, заявивши, що загибель російського солдата на війні в Україні — це «жертва», яка «смывает все грехи, которые человек совершил».
А ще один, щоправда, колишній священник, іван охлобистін, 30 вересня на сатанинському «мітингу-концерті» з нагоди «приєднання новоросії» в екстазі «торжества русского міра» нагадав про гасло московських опричників часів царя івана IV, названого згодом «грозним», — «гойда». Саме цей вигук був закликом до грабунків і зґвалтувань, до кривавої різанини на територіях, які повставали проти царя. Але, нагадаю, що опричнина була вкрай неефективною у воєнному сенсі. Опричне військо програло всі війни й навіть здало Москву кримському хану Девлет-Ґераю, який дощенту спалив її в 1571 році. Прямим наслідком опричнини стало «смутноє врємя» й фактичний крах московської державності. Про цей час бункерний щур також згадав у своїй промові, нагадавши, що «надо свято беречь и защищать свои национальные интересы». Тож, гойда, московити, — знищуйте одне одного, програвайте війни, шануйте свої національні традиції! А москву залиште нам — ми неодмінно повторимо подвиг хана Девлет-Ґерая.
читайте також:
З того, як поспішно були призначені так звані референдуми й проведена анексія, зрозуміло, що путлєр за поточних методів ведення війни й залучених рашастаном ресурсів відчуває поразку. Тому, з одного боку, він іде ва-банк і залучає більше підданих, щоб забезпечити чисельну перевагу над супротивником, з іншого боку — анексує території, щоб перед внутрішньою публікою мати привід використати ядерну зброю, спеціально наголосивши під час промови на прецедентах із Хіросімою та Нагасакі.
Нагадаю, що ще 17 вересня прессекретар путіна пєсков заявив, що рф у питаннях використання ядерної зброї керується не міжнародними угодами, а власною доктриною (указ президента рф від 2 червня 2020 року «Об основах государственной политики Российской Федерации в области ядерного сдерживания»). Згідно з цим документом, росія має право на застосування ядерної зброї в одному із чотирьох випадків. Серед них є, зокрема, такий: «агрессия против россии с применением обычного оружия, когда под угрозу поставлено само существование государства».
Ну а війна з Україною, безумовно, ставить під загрозу існування росії. Про це путлєр говорив кілька разів. І контрнаступ ЗСУ на анексовані території відтепер є «агресією проти росії». Тож із дня на день війна для внутрішньої російської аудиторії має перейти на новий рівень. Але навіть якщо після загальної «часткової мобілізації» та анексії у черговому зверненні путін наважиться офіційно оголосити війну Україні або всьому «англо-саксонському колективному заходу» (бо якщо програвати, то у третій світовій і «колективному заходу», а не якійсь там Україні), то нам однаково своє робити: продовжувати контрнаступ і повертати території. Робити те, що ми успішно робимо від 24 лютого.
І тут найбільш потужною відповіддю Банкової на підняття ставок у кремлі була, безумовно, подача заявки в НАТО. Але, окрім неї, також заява про відмову України від будь-яких переговорів із путіним. Тільки з наступним президентом.
Офіційний Київ уже «поховав» путлєра й звернувся до росіян: якщо ви хочете припинення війни, щоб ви не вмирали в Україні, щоб вас не мобілізовували, не били, не ув’язнювали, не соромили по всьому світі — скиньте нарешті путіна, бо саме він є джерелом ваших і наших бід.
Після звернення Володимира Зеленського до корінних народів Кавказу це другий потужний меседж для активізації процесів усередині рф. І з огляду на те, якими кислими були міни чиновників у залі під час промови путлєра та те, що радісні вигуки й оплески на «гойда-спіч» охлобистіна про «священную войну» були накладені телепропагандистами (в реальності на червоній площі в цей час була майже мертва тиша), перспектива швидкого розвитку подій у цьому напрямку видається більш реальною, ніж іще кілька місяців тому.
Перемога України близько. Навіть ближче, ніж нам зараз здається.
