Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Про відважність тих, хто оберігає українське небо, можна говорити безкінечно, але дуже важливо не забувати тих, завдяки кому наші літаки та вертольоти у справному стані.
Група регламенту та ремонту засобів радіоелектронної боротьби – це люди, які відповідають за надійну роботу обладнання, яке захищає пілота та його літак у повітрі. РЕБ літака дозволяє вартовим неба подавити засоби виявлення та наведення авіаційних та наземних засобів ураження, сигналізує льотчику, що літак – на прицілі у ворога.
Сергій – начальник групи регламенту та ремонту засобів радіоелектронної боротьби технічно-експлуатаційної частини. І навіть сьогодні, у своє професійне свято, він разом із підлеглими перебуває на бойовому посту. Адже вони точно знають, яка ціна поломки чи несправності авіаційних приладів літака, коли льотчик – на бойовому завданні в повітрі.
− Засоби радіоелектронної боротьби − це надзвичайно важлива річ. Насамперед від нашої роботи залежить не тільки, чи повернеться літак, але і чи буде живим пілот. Для нас головне зберегти життя та здоров’я наших льотчиків. Вони не можуть візуально побачити те, що можуть показати прибори. А так сигналізатор показує, звідки на нього йде опромінення, з передньої півсфери чи із задньої. Також можна зрозуміти тип ракети, інтенсивність опромінення і з якої відстані воно відбувається.
Важливість авіаційних засобів радіоелектронної боротьби підтверджують і льотчики після своїх бойових вильотів. Завдяки РЕБ вони розпізнають небезпеку і можуть діяти одразу, а це рятує життя. Після вдалого приземлення вартові неба щиро дякують кожному, хто підтримує їхні літаки чи вертольоти у справному стані.
− У нас група невелика, всього 5 осіб. Але кожен викладається на всі 100%, адже апаратура стара, і навіть на заводах виникають проблеми з ремонтом. До нас з широкомасштабним вторгненням прийшли двоє чоловіків, усі вони досвідчені, але, як я кажу, вони з «морської стихії». Тобто ці люди усе своє життя працювали з човнами. Вони чудово розуміють, як правильно поводити себе з технікою, і намагаються постійно навчатися та удосконалювати свої знання.
З перших днів широкомасштабного вторгнення наші хлопці працювали самовіддано і надзвичайно швидко. Часу на роздуми в них не було, адже важливо було підтримувати обладнання літака у справному стані, аби він міг злетіти в найкоротші терміни, успішно виконати бойове завдання і повернутися на базовий аеродром цілим і неушкодженим.
−Були моменти, коли по аеродрому прилітали «Іскандери» та «Калібри», а ми в цей час працювали з апаратурою в літаку. Слава богу, тоді всі залишилися живі…
Сергій з дитинства мріяв стати військовим, прагнув вступити у ХНУПС, тому активно займався спортом і цікавився військовою справою та літаками. Також у нього є друг, з яким вони з дитинства стоять один за одного горою. Перший клас, ліцей, військовий виш… Нині товариш – пілот, Сергій – начальник групи РЕБу. Такий тандем пов’язує людей дуже міцними нитками долі на все життя.
− Часто згадуємо з хлопцями, як обороняли аеродром від диверсійно-розвідувальних груп. Це було в один із перших днів. Десь біля 23:00 ми почули постріли. Одразу висунулися на підсилення позицій. Разом з нами був спецпідрозділ ВСП.
Нас атакували не випадкові люди: якісне екіпірування, новітня зброя, хороша тактика. Вони чітко знали, навіщо прийшли сюди і що мають робити. Але, як кажуть, хто з мечем приходить, той від нього і гине. Ми відбили атаку і відстояли летовище.
За час широкомасштабного вторгнення росії в Україну РЕБівська група Сергія відремонтувала чимало літаків та вертольотів. Вони стали таким собі міні-підприємством. Чоловік з гордістю розповідає, що вони будуть і далі робити все для нашої Перемоги.
− Наш народ повинен вірити у ЗСУ, адже кожен захисник докладає неймовірних зусиль, усі свої знання та вміння, щоб якнайшвидше знищити ворога. Перемога, безсумнівно, буде за нами. А далі буде мирне життя і процвітання України!
