Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Про нелюдське ставлення московитів до військовополонених та їхній страх перед українськими патріотами йшлося під час пресконференції за участю трьох воїнів окремого загону спеціального призначення «Азов», нещодавно звільнених із кремлівських буцегарень.
Українські воїни кажуть, що в голові нормальної людини не може вкластися звіряча поведінка росіян у так званих колоніях окупантів. Проте за цією показовою люттю часто проглядався їхній природній страх перед українцями. Адже московити є боягузами на полі бою, а в своєму тилу — смілішають.
Дуже емоційним був виступ важкопораненого «азовця» Владислава Жайворонка з позивним «Вікіпедія».
— У полон я потрапив у важкому стані, лікувався в Донецькій міській лікарні № 15. Жодних умов для перебування там мені не надавали, бо їм головне було, щоб ми дожили до якогось їхнього «суду» чи обміну військовополонених. Тому через неналежне лікування я втратив ногу, — наголосив Владислав Жайворонок.
За його словами, важкопоранених полонених захисників Маріуполя одразу привезли до Донецька, а легкопоранених — тримали в буцегарні так званої днр, розташованої біля Оленівки.
Про звірства російських катів у горезвісній Оленівці розповів й інший «азовець» — Денис Чепурко на псевдо «Манго».
— Я втратив руку, але так званим слідчим це не заважало морально і фізично тиснути на мене. Вони в різний спосіб намагалися вибити у мене показання про те, що нібито «азовці» вбивали цивільних. Умови утримання були жахливі. Приміром, нас було 10 осіб у дуже маленькій кімнаті, спали на підлозі. Час від часу нас викликали на так званий обшук, роздягали наголо, ставили під сонцем і били. Щодо їжі, давали стаканчик каші на день, — пригадав захисник Маріуполя Денис Чепурко.
Про тортури росіян розповів ще один військовослужбовець — Дмитро Усаченко з позивним «Вишня». Він 28 лютого вертольотом прибув до Маріуполя для підсилення місцевих оборонців.
— До росіян я потрапив у важкому стані з двома пораненнями. Лякали фізичною розправою, розстрілом. Вони хотіли, щоб ми зізнались, що буцімто вбивали мирне населення, хоча ми цього не робили. Щодо можливого обміну, то постійно казали, що обмін постійно відкладають через те, що нібито Україна не хоче нас забирати, — розповів Дмитро Усаченко.
Відповідаючи на запитання журналістів, Владислав Жайворонок зауважив, що представників жодних міжнародних організацій до них не пускали, тримали в інформаційному вакуумі, намагаючись психологічно зламати.
— Зараз мене більше турбує доля моїх бойових побратимів із «Азовсталі». 24 серпня над ними хочуть провести «судилище». Мабуть, знайдуть якихось свідків-іноземців. Адже так вони потім зможуть сказати, що це був нібито «міжнародний процес», — зазначає Владислав Жайворонок.
Також наші хлопці висловили свою рішучу готовність давати показання міжнародним слідчим проти окупантів, говорили правду про звірства проти українців. Адже тільки спільними зусиллями і всім світом можна перемогти цих нелюдів-росіян.
