Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«А хто платити буде, може, Пушкін?»: ви усі чули хоч раз у житті цей розхожий вислів. Що буквально означає неможливість фінансування певних витрат за відсутності конкретного джерела коштів.
Але львів’яни не були б львів’янами, якби не змусили, хоча й опосередковано, звісно, донатити на потреби ЗСУ не лише Пушкіна чи Лєрмонтова, але й інших представників «імпєрско-руской словєсності».
У обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука ініціювали збір російськомовної макулатури, закликавши колег та посполитих городян очищувати книжкові полиці від книг російськомовних та російських авторів. Мета — після реалізації макулатури інвестувати виручені кошти в купівлю БПЛА для одного з підрозділів Сухопутних військ ЗС України. Уже в такий спосіб вдалося зібрати понад чотири тисячі гривень. І купа російськомовної паперової сировини поповнюється щодня!
− Ми маємо пластичні бібліотечні фонди. Такі, які покликані популяризувати сучасну українську літературу та презентувати українські видавництва, перекладачів, авторів тощо, — розповідає директорка бібліотеки та волонтерка Тетяна Пилипець. — Можливо наукові бібліотеки і мають зберігати окремі примірники унікальних видань з науковою метою. Але для нас і наших відвідувачів російськомовний мотлох може прислужитися лише як засіб для підтримки нашого війська. Тому все, що ми маємо право в законний спосіб зняти з полиць, — вже знято. Так само і львів’яни несуть до нас те російськомовне, що обтяжує їхні бібліотеки, звільняючи місце для українських та україномовних видань.
Хоча, зі слів бібліотекарки, трапляються і прикрі випадки, коли приходять особи і намагаються «врятувати» того ж імперця Пушкіна чи Лєрмонтова з купки, що призначена на переробку. Це, мовляв, класика. І вона «внє палітікі». Бібліотекарі зазвичай проводять просвітницьку бесіду з такими білопальтошниками, оперують історичними фактами щодо подібних авторів, що замовчувались радянською, а потім російською офіційною пропагандою.
Ну а якщо переглянути, що ж іде в утиль, то шкодувати там не має про що: від низькоштибних дамських детективних романів до карколомних брошур про те, як правильно кидати ножі та томагавки. Російськомовні версії зарубіжних класиків світової літератури на бібліотечних полицях давно заступили гідні та професійніші українські переклади оригіналів. Сподіваємось, що такими темпами «Пушкін та Лєрмонтов» у Львові на дрон для піхоти назбирають швидко!
