Її слова — як рефрен, що лунає в багатьох куточках України. У Сумах, Львові, Запоріжжі, Женеві. Так, навіть у нейтральній…
Старший солдат Григорій Пивоваро — громадянин Ізраїлю. Строкову службу чоловік проходив у найстаршій ізраїльській бригаді, а з 2014-го воює за незалежність України.
Він часто носить коричневий берет ізраїльської мотопіхотної бригади «Голані». Але герб на ньому український! А ще воїн намагається розмовляти та писати українською. Хоч виходить не надто досконало, та його завзяттю багато кому варто було б повчитися.
— Ізраїльська бригада, де я набув свого першого бойового досвіду, найстарша у війську. У бригаді таку ж важливу роль, як і в Україні, мають братерство і дружба, — розповів Григорій.
Також він зазначив, що його прадід із материного боку воював на українському фронті в протиповітряній обороні й дійшов до Румунії. Та і батьки іншого дідуся родом з України. Тож він просто зобов’язаний допомогти українцям знищити окупантів. Хоча ще до 2013-го практично нічого не знав про Україну…
— У період Майдану мій товариш-медик покликав мене на допомогу, я приїхав і затримався. Думав, що ненадовго… 19 лютого зазнав контузії, коли палили БТР, мене евакуювали. Саме тоді я і вирішив залишити все, чим займався до цього, і довести, що я гідний проживати в Україні. Українська земля дійсно варта того, щоб за неї боротися, тут я побачив багато небайдужих людей, — поділився думками чоловік.
Свій бойовий шлях Григорій почав весною 2014-го у складі батальйону «Айдар». Каже, що потрапив на війну завдяки своєму першому командирові «Італійцю», який загинув на 32-му блокпосту. Потім служив у «Правому секторі» і тільки у 2016-му йому вдалось офіційно підписати контракт з українським військом.
Позитивного та ерудованого воїна не збило з обраного шляху навіть поранення, що дістав у 2018-му. Тоді чоловіка «підловив» ворожий снайпер. Та підлікувавшись, відразу повернувся на передову.
— Куля потрапила в ногу. «Хук», мій командир, вивів мене з позиції і повернувся керувати боєм. Пізніше його контузило, теж довелось евакуювати. Та головне, що зрештою ворог отримав по заслузі, — розповів Григорій.
Він зізнається, що чим довше перебуває в країні, тим більше розуміє, заради чого. Мріє після перемоги показати численним туристам красу та велич уже своєї України.
— Веду війну не лише в окопах, а і проти брехні, спростовую фейки, розповідаючи правду. А ще як історик-археолог мрію написати історичну працю про Україну.
