Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
29 квітня стало скорботним для Гайсина на Вінниччині. Всією громадою містяни проводжали в останню путь загиблого на Сході земляка, десантника Романа Федорука. Людину, яка за станом здоров’я не мала взагалі служити у війську, але, аби стати на захист України, пішла на те, щоб зробити кілька операцій… Людину, яка два місяці боронила рідну землю від рашистської орди та загинула у 35 років…
— Коли йому був час іти на строкову, за станом здоров’я Роман був визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним для служби у Збройних Силах України в мирний час, — розповів журналістові АрміяInform брат вдови загиблого, офіцер-десантник майор Юрій Юрчишин. — Утім, війна затягнулася на довгих 8 років, і він уже не міг всидіти вдома, прагнув стати до лав захисників, тож зробив цілу низку операцій, аж поки ВЛК не визнала його придатним і він був призваний…
До війська Роман потрапив на початку лютого цього року. У навчальному центрі десантно-штурмових військ здобував військово-облікову спеціальність, хотів служити в одній військовій частині зі шваґром. Але — вторгнення, прискорений випуск і — розподіл до 95-ї бригади.
За два дні після «навчалки» гранатометник Роман Федорук уже брав участь у боях в районі Горлівки. За місяць у складі підрозділу вже обороняв позицію на Ізюмському напрямку. Тут і загинув внаслідок ракетного удару ординців від осколкових поранень, несумісних із життям.
— Востаннє ми з Романом спілкувалися телефоном, вітаючи один одного з Великоднем, — підсумував свою скорботну розповідь офіцер. — Наступного дня дізналися про його загибель. Думали, що загинув 25 квітня, але сьогодні, у день поховання, я побачив довідку, у якій зазначена дата загибелі: 24 квітня — той самий день, день найбільшого християнського свята…
У Романа залишилися дружина та 15-річна донька.
Його проводжали в останню путь як справжнього Героя — труну несли через центральну алею міського парку та центральну площу Гайсина. Місцеві мешканці традиційно стали навколішки, тримаючи державні стяги та живі квіти.
Поховали солдата-десантника з військовими почестями на міському кладовищі Гайсина.
