Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Російські медіа рознесли по всьому інформаційному простору тезу, що буцімто російська війна проти України ведеться «правильно та відповідно до статті 51 розділу VII Статуту ООН».
Цей фейк з’явився на світ після виступу владіміра путіна під час зустрічі з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем. Саме там про це було вперше безпідставно оголошено. До цього часу навіть завзяті пропагандисти московії боялися торкатися цієї абсолютно програшної теми.
Зокрема, президент росії розповів почесному гостю, що після того, як він визнав самопроголошені «днр» і «лнр» незалежними, вони звернулися до кремля із проханням надати їм військову допомогу. Тому росія начебто «мала право це зробити у повній відповідності до ст. 51 розділу VII Статуту ООН.
Які ж саме правові норми місить ця сама стаття міжнародного документа?
Якщо уважно вивчити Статут ООН, то невіддільне право на індивідуальну чи колективну самооборону мають виключно держави, а не незаконні утворення, як, наприклад, частина тимчасово захоплених територій Донецької та Луганської областей.
Як пояснює експертка з міжнародного права Елізабет Вілмшурст у статті для Chatham House, юридичні аргументи путіна не витримують жодної критики.
— Стаття 51 допускає самооборону «у разі збройного нападу». Багато держав інтерпретували це як включення захисту від загрози неминучого нападу — наприклад, немає вимог чекати на початок ядерного удару. Але за жодної інтерпретації «невідворотності» ситуація в Україні не може загрожувати росії. Жодних загроз застосування сили проти росії з боку України та країн-членів НАТО не надходило. Немає нічого, що могло б підтримати юридичне виправдання воєнного нападу росії на Україну, — наголошує Елізабет Вілмшурст.
-
- Ілюстративне фото
Відкритим вторгненням із суші, моря, повітря в Україну росія грубо порушила Статут ООН, численні норми міжнародного права і вчинила акт агресії — найбільш серйозне та найгрубіше порушення міжнародного правопорядку. Агресію засудила Генеральна Асамблея ООН.
До речі, ще 27 лютого Україна подала позов до Міжнародного Суду ООН у Гаазі проти росії. 16 березня Міжнародний Суд задовольнив позов і висунув вимогу негайно припинити росією воєнне вторгнення в Україну.
Окрім того, росія порушує і Женевські конвенції ведення війни. Територія України зазнає ракетних обстрілів, снаряди влучають у школи, лікарні, церкви, застосовуються касетні боєприпаси, що належать до заборонених видів зброї.
Команда StopFake вже неодноразово наводила докази того, як російська армія запускала ракети по багатоповерхових будинках, вокзалах, пологових будинках та інших об’єктах цивільної інфраструктури.
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні задокументувала і підтвердила 5 264 жертви серед цивільного населення — 2 345 убитих і 2 919 поранених (за даними з 24 лютого по 20 квітня 2022 року).
Отже, про «правильність ведення війни» росією навіть й не йдеться. Адже поведінку країни-агресорки не приховати жодним фейковим ствердженням. Натомість дії кремля можна розглядати через призму тих міжнародних документів, що визначають ступінь покарання за воєнні злочини та геноцид українського народу. Єдине, що є правильним і логічним на українській землі так це — безліч знищеної бронетехніки окупантів.
Підготував Дмитро Горбунов
