У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
У перші тижні широкомасштабного вторгнення росії в Україну в Київському метрополітені переховувалося від ворожих бомбардувань та ракетних ударів до 15 тисяч людей. Нині людей поменшало, особливо на центральних станціях столиці. Люди роз’їхалися. У перші дні тільки на станції метро «Арсенальна» було до 900 киян, тепер у ніч тут приблизно 40-50 людей. Про це розповідає начальник КП «Київський метрополітен» Віктор Брагінський.
Після ретельної перевірки спускаємось у незвично пусте метро. Перше, що впадає в очі, так це майже закритий товстими затворами вхід. Київський метрополітен будувався у 60-х роках минулого століття. Він був на той час третім у СРСР і відкривався за часів «холодної війни». Тому вся його інфраструктура призначалася для цивільної оборони у разі військових дій.
«На початку війни в метрополітені працювало майже 8 тисяч працівників, з них 50% — жили за містом. Нині залучено півтори тисячі персоналу, — розповідає Віктор Брагінський, — 23 лютого працівники, що прийшли на робочу зміну, з початку широкомасштабного наступу росії залишилися на роботі й працювали два тижні. Було багато роботи: відкрити санвузли та організувати підтримку санітарного стану станції, забезпечення їжею, речами першої потреби, і підтримка комунікації. Це все було важко. І за це керівництво метрополітену вдячно працівникам», — говорить начальник КП «Київський метрополітен».
Багато людей постійно приходять у метро як у надійне укриття на ніч. Є ті, хто живе тут постійно. Серед них Тетяна. Вона 24 лютого приїхала зі всією родиною з Лівого берега і живе на станції метро «Арсенальна» вже місяць. Син на другий день пішов у військкомат і тепер служить у лавах Збройних Сил України.
«Тут багато людей було, місця не було. А хлопці наступного ранку зібралися і поїхали на захист Києва. Ми всі проводжали їх на війну. Дівчата, жінки плакали. Я ніколи не думала, що колись таке буде зі мною і моїми дітьми», — згадує Тетяна.
Вона розповіла, що тиждень тому багато тих, хто переховувався разом з ними, поїхали на захід країни. «Я не можу поїхати. Для мене це зрадити свою дитину, яка захищає Україну. Він відчуває мою підтримку, тому я з дітьми залишилась у Києві та буду чекати», — каже наостанок Тетяна.
Для тих, хто і зараз продовжує переховуватися в метрополітені, проводяться заходи. У більшості, для дітей відбуваються покази кінофільмів, мультфільмів, запрошуються аніматори, щоб заспокоїти та відволікти дітей від жахів війни.
Завдяки гуманітарним штабам і громадським профільним організаціям забезпечується на всіх станціях доставка їжі та наявність медикаментів. Вода на всіх станціях — у відкритому доступі з артезіанських свердловин.
«Робота метрополітену, а також інтервал руху потягів, організується з огляду на завантаженість, наявну необхідність, кадрове забезпечення і з погодженням з Київською військовою адміністрацією», — зауважив начальник КП «Київський метрополітен» Віктор Брагінський.
