Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Суть сучасної системи етапного лікування поранених полягає у медичній евакуації за призначенням із використанням сил та засобів медичних підрозділів військових частин і з’єднань, мобільних і стаціонарних військово-медичних закладів та максимального залучення існуючої мережі цивільних закладів охорони здоров’я.
Медична евакуація — важливий елемент системи етапного лікування, яка нерозривно пов’язана з наданням меддопомоги та лікуванням поранених.
Першу медичну допомогу (найпростіші медичні заходи) надають безпосередньо на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті самі військовослужбовці в порядку само- і взаємодопомоги. Або ж стрільці-санітари, санітари, водії-санітари, бойові медики та старші бойові медики.
Далі поранених військовиків для надання долікарської (фельдшерської) й першої лікарської допомоги направляють до медичних рот (пунктів), стабілізаційних пунктів, лікарсько-сестринських бригад цивільних лікувальних закладів. На цьому етапі медевакуацію виконують наземним транспортом.
Наступним є військово-мобільний госпіталь (далі — ВМГ), де пораненим надають кваліфіковану медичну допомогу задля усунення тяжких, загрозливих для життя наслідків та ускладнень поранень, підготовки поранених (уражених, хворих) до подальшої евакуації і створення сприятливих умов подальшого лікування. Медичну евакуацію поранених до ВМГ виконують наземним і повітряним транспортом.
Поранених, які потребують спеціалізованої меддопомоги (надають лікарі-спеціалісти), направляють до Військово-медичних клінічних центрів (далі ‒ ВМКЦ) регіонів, військових госпіталів, спеціалізованих закладів охорони здоров’я. Залежно від стану здоров’я поранених, їх транспортують наземним, залізничним чи повітряним транспортом.
У разі потреби надання пораненому високоспеціалізованої меддопомоги медична евакуація виконується безпосередньо до Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» (м. Київ) усіма видами транспорту.
Кожна установа охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України має свій профіль:
- ампутація кінцівок ‒ Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» (м. Київ) та ВМКЦ професійної патології особового складу (м. Ірпінь);
- нейрохірургічний напрямок — ВМКЦ Західного регіону (м. Львів);
- травмування органів зору — ВМКЦ Південного регіону (м. Одеса);
- термічні поранення — Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» (м. Київ).
Військові лікарі всіх установ охорони здоров’я в системі Міноборони України тісно співпрацюють з професорсько-викладацьким складом інститутів, університетів, закладів охорони здоров’я Національної академії медичних наук. Тому меддопомогу особовому складу ЗСУ надають за найсучаснішими принципами.
Саме завдяки злагодженій роботі й чіткому дотриманню принципів медичного сортування абсолютна більшість воїнів повертається до строю.
За інформацією Головного військово-медичного управління ЗС України
