Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
18-20 лютого відбулася щорічна Мюнхенська безпекова конференція. На цій події традиційно обговорюють актуальні питання світової політики та те, яким чином можна врегулювати виклики й загрози, що існують. Через загрозу повномасштабного російського вторгнення серед головних тем цього року була саме тема щодо України.
Захід, де обговорюють світову безпеку, проводиться у столиці Баварії з 1963 року. Спочатку він мав назву «конференція з військових питань» і відбувався під егідою Християнсько-соціального союзу. А з 1993 року зустріч отримала сучасну назву та, власне, офіційну підтримку німецького уряду.
Щороку в лютому Мюнхен стає місцем зосередження ключових політиків, дипломатів, військових, які обговорюють тенденції щодо того, куди рухається світ. Цікаво, що саме на Мюнхенській безпековій конференції 2007 року російський президент Володимир Путін виголосив промову, яку можна вважати початком неоімперської політики Росії. Тоді Путін назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою XX ст.», звинувативши Захід у створенні однополярного світу.
Через 15 років Росію не запросили на конференцію. Причина досить зрозуміла й очевидна — грубе порушення норм міжнародного права, окупація територій, гібридний шантаж Європи через Білорусь мігрантами з Близького Сходу й Африки.
І лозунг конференції нині був відповідний: «Переломити хід подій — розучитися безпорадності». У світлі того, що відбувається навколо України, це як ніколи актуально.
Очільник Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішингер у своїй вступній промові заявив: «Наш світ перебуває в небезпеці. Традиційні речі руйнуються, загрози та вразливі місця множаться, а порядок, заснований на правилах, дедалі частіше піддається атакам. Як ніколи існує велика потреба в діалозі».
Втім, зазначимо, що під час конференції обговорювали не лише питання, суто пов’язані з європейською безпекою. Наприклад, була вкрай цікава дискусія про те, хто володіє нині космічним простором. Причина теж очевидна — стрімке зростання кількості супутників, мільярдери конкурують між собою, хто першим зможе налагодити туристичний бізнес у космосі. Вдесятеро більше, ніж 5 років тому, стало інформації із супутників щодо поверхні Землі. Осмислення нової позаземної реальності ще очікує на людство.
Центральною темою обговорення стали гібридні загрози з боку Росії та те, яким чином світ може на них реагувати.
«Архітектура світової безпеки крихка, потребує оновлення. Правила, про які світ домовився десятки років тому, більше не працюють. Не встигають за новими загрозами. Не дієві для їх подолання. Це сироп від кашлю, коли потрібна вакцина від коронавірусу. Система безпеки повільна. Вкотре дає збій. Через різні речі: егоїзм, самовпевненість, безвідповідальність держав на глобальному рівні. Як наслідок — злочини одних і байдужість інших», — заявив Володимир Зеленський.
Водночас Зеленський торкнувся питання Будапештського меморандуму як документа, що гарантував українську безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї 1994 року. Так ось, під час виступу він оголосив, що ініціює проведення консультацій країн-підписантів меморандуму, серед яких є і Російська Федерація.
Британський прем’єр Борис Джонсон украй різко відреагував на поточну політику Росії. «Коли понад 130 тисяч російських військ дислоковано поблизу кордонів з Україною та коли більше ніж 100 батальйонно-тактичних груп є загрозою для цієї європейської країни, ми маємо бути об’єднаними проти цієї загрози, оскільки ми, без сумніву, розуміємо, що стоїть за цим», — заявив Джонсон.
На думку Джонсона, варто остаточно з’ясувати сутність російського впливу у Європі, вивівши на чисту воду олігархів Кремля. У разі повномасштабного російського наступу на Україну Британія «унеможливить (російським компаніям. — Ред.) можливість робити статки на лондонських ринках та відкриє ляльки-матрьошки компаній, де власниками є росіяни та російські структури, щоб знайти кінцевих бенефіціарів».
Тому питання санкцій проти російських можновладців нині стоїть досить гостро.
Як господарі заходу німецькі політики теж прагнули підтвердити рішучість намірів боротися з імперськими амбіціями Кремля. Так, міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок підкреслила важливість термінів.
Досить часто в західних медіа можна зустріти термін Ukrainian crisis. Так ось, Бербок заявила, що ми нині є свідками саме російської кризи, а не української. До того ж не варто забувати, що саме Німеччина головує цього року в Групі семи й у червні прийматиме вже саміт глав країн цього неформального об’єднання.
Позиція ЄС щодо нашої держави теж була чітко артикульована — підтримка Брюсселем України є безпрецедентною з часів підписання Угоди про асоціацію. Як заявив верховний представник Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, «Україна з 2014-го отримала допомоги на суму в 17 млрд євро». Водночас, на думку Борреля, питання вступу України до ЄС залежить від проведених реформ.
У своєму виступі головний дипломат Євросоюзу підкреслив, що такі держави, як Росія та Китай «прагнуть відновити старі імперії, якими вони були в минулому. Ми (ЄС. — Ред.) рухаємося вперед у XXI ст., враховуючи уроки XX ст. Це і є реальною перспективою нашої боротьби за безпеку та оборону». Іншими словами, попри намагання деяких країн зруйнувати чинний світопорядок варто керуватися «фундаментальною рівністю всіх держав», а також «визнанням прав усіх людей».
У звіті МБК щодо поточної безпекової ситуації у світі регіон Східної Європи охарактеризовано таким чином. Сучасна Росія, де всім керує президент Володимир Путін, не зацікавлена бути відповідальним сусідом. Тому Москву навряд чи турбує перетин «червоних ліній» (іншими словами, порушення загальноприйнятих правил) як у світовому, так і національному масштабі.
У документі також зазначено, що мова йде не лише про анексію (фактично окупацію) російськими військами територій Грузії, Республіки Молдови та України, а й про інші злочини на території ЄС і НАТО. Під останніми маються на увазі численні кампанії з дезінформації, кібератаки та втручання у внутрішні справи суверенних держав. Як приклад наведено, зокрема, вибухи на військових складах у Чехії у 2014 році.
Варто відзначити активність української дипломатії, яка впевнено рухає формат Кримської платформи щодо деокупації півострова. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в Мюнхені заявив, що нині до цієї ініціативи долучилася 48-ма країна — Ліхтенштейн.
