Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Херсонський міський суд 8 квітня 2026 року виніс вирок херсонському тюремнику.
Під його керівництвом понад півтори тисячі засуджених були примусово вивезені з Херсона — спочатку на окуповані українські території, а згодом до виправних колоній Краснодарського краю росії.
Детальне досьє на цього виродка публікує Книга катів українського народу.
Хто засуджений
Арнаут Олексій Степанович (24.03.1981 р. н.) — уродженець с. Купріянівка Вільнянського району Запорізької області.
До повномасштабного вторгнення — перший заступник начальника державної установи «Північна виправна колонія № 90» у Херсоні у званні підполковника внутрішньої служби. Після початку окупації добровільно обійняв посаду першого заступника начальника незаконно створеного окупаційною владою «Управління служби виконання покарань по Херсонській області».
Свідки та потерпілі зазначали, що під час окупації він «сильно змінився, став жорстким», особисто контролював вивезення людей і погрожував фізичною розправою в разі непокори.
Обставини злочинів
Після захоплення Херсона навесні 2022 року керівництво ПВК № 90 провело нараду і запропонувало персоналу вибір: залишитися працювати під окупантами або звільнитися. Арнаут вирішив залишитися, і з травня 2022 року обійняв посаду першого заступника начальника в новоствореній окупаційній структурі, агітуючи колег переходити на «високу заробітну плату» від окупантів.
У жовтні 2022 року, коли українські сили готувалися до визволення Херсона, окупаційне керівництво ухвалило рішення про евакуацію засуджених на підконтрольні росії території. До міста прибули п’ять спеціальних автомобілів для перевезення з Управління федеральної служби виконання покарань рф по Криму та Севастополю.
У період з 20 жовтня по 2 листопада 2022 року Арнаут особисто керував примусовим вивезенням. Він складав списки засуджених, розподіляв їх по автобусах і давав вказівки охороні. Засуджених виводили з камер, шикували на подвір’ї та завантажували у броньовані автобуси з кримськими номерами та написами «Пенитенциарная система РФ» — у супроводі збройного конвою та військової техніки. Відмовитися було неможливо: у разі непокори застосовувалася фізична сила.
Загалом понад 1500 осіб були без згоди вивезені з ДУ «Північна виправна колонія № 90». Спочатку їх доправили до Голопристанської виправної колонії № 7, а згодом депортували до виправних установ Краснодарського краю росії, зокрема до колоній № 2 (с. Двубратське), № 5 (м. Апшеронськ), № 11 (с. Ахтарське) та № 14 (Краснодар).
Четверта Женевська конвенція та Додатковий протокол I до Женевських конвенцій прямо забороняють депортацію та незаконне переміщення осіб, які перебувають під захистом на окупованій території.
Вирок
Суд кваліфікував дії Арнаута за такими статтями Кримінального кодексу України:
- ч. 2 ст. 111 — державна зрада шляхом переходу на бік ворога в умовах збройного конфлікту та воєнного стану;
- ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 — порушення законів і звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Колегія Херсонського міського суду визнала Арнаута винним і призначила покарання — довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Аналогічний вирок за іншим епізодом депортації в’язнів отримав його начальник Євген Соболєв.
Додатково суд позбавив Арнаута спеціального звання підполковника внутрішньої служби.
