Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Поміж інших воїнів Об’єднаних сил його відрізняє лише відсутність зброї та наявність хреста на бронежилеті. Він швидко знаходить вірну тему для спільного обговорення в підрозділі та «розбавляє» її добрим анекдотом чи кумедним випадком. Уже після перших хвилин спілкування з ним стає якось легко на душі та забуваєш про негаразди.
Усе це про військового капелана окремої механізованої бригади, бійці якої зараз прикривають Світлодарський напрямок лінії фронту, отця Олександра.
– Населені пункти, що захищають воїни нашої частини Збройних Сил України, доволі часто обстрілюють окупанти, – каже отець Олександр. – На жаль, іноді з нашого боку бувають поранені. Тож десь в штабах я не засиджуюся, а постійно виїжджаю на бойові позиції. На передку я просто спілкуюся із захисниками та захисницями України, стараюся всіляко їх підтримати тощо.
Закликає до терпимості щодо інших вірувань
За його словами, прибувши на якийсь опорник, він спочатку просто розказує про себе чи якісь важливі події, щоб знайти певний контакт із незнайомими людьми.
– Хрест поверху бронежилета та усмішка – це головні мої атрибути як військового капелану. Мужні та суворі чоловіки не завжди готові розкритися переді мною. Проте по очах воїна можна все зрозуміти про його теперішній стан. Я постійно проводжу служби чи сповідаю воїнів у районі бойових дій. Якщо ж хтось мене попросить окремо поспілкуватися, то в цей момент час для мене нічого не значить. Знаходитимусь там стільки, скільки треба, – розповів він.
Звісно ж у багатотисячному військовому колективі, де отець Олександр сьогодні перебуває, є представники різних релігійних конфесій та течій. До всіх них він ставиться з повагою, без нав’язування своєї думки та сперечань.
– Головне, щоб людина в щось вірила всією душею. В кожній релігії є дещо схоже, що спонукає велику кількість людей на щось сподіватися. Тому своє спілкування з іновірцями завжди будую саме на фундаменті віри. Також під час своїх проповідей завжди закликаю християн проявляти терпимість щодо представників інших вірувань. Адже особливо на війні треба діяти однією командою і не шукати різниці між бійцями, – зауважив військовий капелан.
Намагається зрозуміти глибину проблеми воїна
До речі, під час двох останніх ротацій він похрестив чотирьох мусульман. Поміняти віру вони вирішили самостійно і свідомо, бо навіть молитви арабською ніколи не знали.
– То було великою честю для мене провести обряди Хрещення просто на передовій. Причому я жодним чином не наполягав на цьому. Хлопці самі прийшли до мене та попросили про це, адже відчували в цьому духовну потребу. Після одягання хрестиків я попросив їх лише про одне, щоб вони серцем повірили в Ісуса Хреста, – пригадав представник духовенства.
Він додав, що його головні завдання на фронті полягають у розумінні глибини проблеми воїна, донесення до кожного Божого слова, щоб, тим самим, зміцнити віру в власні сили.
– Тільки індивідуальна бесіда може допомогти знайти якусь проблему та підібрати цілющі ліки. Приміром, через тривали бойові відрядження іноді виникають сімейні негаразди. Звісно ж, наших бійців це дуже хвилює. Не питаючи подробиць, я даю пораду думати тільки про позитивне і пам’ятати, що на все є воля Господня, – підкреслив отець Олександр.
У цій війні Бог на стороні українських воїнів
Спілкування з воїнами військовий капелан часто завершує відомим словами Івана Хрестителя, що відображені в Святому Писанні.
– Коли до Божої особи звернулися двоє ратників із запитанням, що їм робити на полі брані, де гинуть люди. У відповідь Іван Хреститель сказав так: «усе, що ви виробите, ви робите на благо держави, свого народу. Ви захищаєте свій рідний край, рідну землю і своїх рідних». За декілька тисячоліть ця істина не втратила актуальності. Також українським воїнам завжди кажу, що в цій війні Бог на нашій стороні й перемога буде тільки за нами, – насамкінець підкреслив отець Олександр.
Фото автора
