У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Нещодавно Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний підписав наказ про затвердження нової системи по-справжньому бойових нагород.
Раніше про історію створення концепції такої системи читачам АрміяInform розповів Заслужений художник України Олексій Руденко, автор ескізів нових бойових нагород. Сьогодні пропонуємо вам коментарі військового історика Василя Павлова.
Василь Борисович Павлов — український військовий історик, голова ГО «Центр мілітарної історії», радник Міністра у справах ветеранів України.
За словами Василя Павлова, у 2014 році ми опинилися в такій ситуації, коли українська держава не мала системи нагород, яка була б, за словами пана Василя, «заточена під війну».
— У нас всі нагороди і відзнаки були нагородами мирного часу, і зараз, врешті-решт, на восьмому році російсько-української війни, ми дійшли до того, що наші військовики можуть бути відзначені за свій героїзм безпосередньо на полі бою, — говорить військовий історик.
Говорячи про докорінну відмінність нової системи нагород від наявних, Василь Павлов наводить (як він сам визнає) «не дуже коректний приклад» старих радянських фільмів про війну, коли командувач приїжджав безпосередньо на поле бою і вручав солдатам, сержантам і офіцерам бойові відзнаки.
— І всі ці нові нагороди Головнокомандувача Збройних Сил мають вручатися не в кабінетах, вони мають вручатися на полі бою, — розповідає Василь Павлов, вказуючи на набір нових нагород. — Тобто це все вручається безпосередньо людині, яка, умовно кажучи, збила безпілотник, знищила снайпера, розробила операцію зі знищення логістичної мережі бойовиків, брала участь протягом усіх восьми років війни у бойових діях, врятувала одне чи більше життів, надала конкретну військову допомогу, перебувала в полоні, але при цьому не втратила українського духу… тобто всі нагороди цієї системи — це конкретизація кожного героїчного або мужнього вчинку.
Серед деяких утрачених державою функцій історик називає: визначення ідеології, визначення «хороших» і «поганих» історичних постатей і, зокрема, відзначення сучасних героїв України.
До речі, сам Василь Борисович зауважує, що учасників бойових дій не варто називати ветеранами війни, «адже війна ще не закінчилася».
читайте також:
Говорячи про нову систему бойових відзнак Головнокомандувача ЗСУ, Василь Павлов звертає увагу, що більша частина ескізів хрестів побудована на нагородах періоду визвольних змагань початку XX століття та інших історичних українських відзнаках.
— У цьому випадку ми, хоча і опосередковано, повертаємо Україні тих людей, які боролися з Росією, як зараз кажуть, ще до того, як це стало мейнстримом, — зауважує історик. — Наприклад, якщо згадати Українську повстанську армію, то нові нагороди — і «Хрест хоробрих», і «Золотий хрест», і «Срібний хрест» — тут пряма алюзія на нагороди УПА. А якщо взяти «Сталевий хрест» — це фактично квінтесенція особи князя Костянтина Острозького, тут ми маємо символ того, що Україна не лише й раніше воювала з Московією, а і перемагала її багато сторіч тому.
За словами Василя Павлова, із введенням нагородної системи Головнокомандувача ми не лише віддаємо шану нашим героїчним попередникам, а і запроваджуємо «наративну тяглість», яка є абсолютно необхідною в сучасних стратегічних комунікаціях.
— Якщо ми говоримо про комунікацію Збройних Сил із суспільством, то бойова нагородна система — це і є та сама стратегічна комунікація, — говорить Павлов. — Ми пояснюємо нашому суспільству, що в нас є вояки, що вони здійснюють подвиги, що вони воюють, проти кого вони воюють та яким чином вони це роблять. І коли ви побачите людей із подібними відзнаками, з орденськими «колодками» та хрестами, ви вже будете розуміти, що ця людина поклала своє життя і свої сили на те, щоб ми могли жити у безпеці.
Василь Павлов підкреслює, що нові нагороди Головнокомандувача — це нагороди для людей, які перебувають на «передку».
— Це не «кабінетні» і не «паркетні» нагороди. Це нагороди для людей, які знаходяться в окопі, а іноді й попереду окопів — різні бувають ситуації, — ще раз нагадує один із авторів нових бойових хрестів. — Так, зверніть увагу, що ці нагороди відзначають не лише хоробрість, але й розум. Наприклад, «Сталевий хрест» — це перша в українській нагородній системі відзнака «для тих, хто думає». Тобто для людей які планують операції, які їх забезпечують. Дійсно у нас є блискучі сержанти, солдати, які все реалізують, але в нас є люди, які планують переможні воєнні операції. «Сталевий хрест» — символ того, що можемо досягнути перемоги виключно тоді, коли поєднаємо хоробрість наших солдатів із розумом і спроможностями наших офіцерів.
До речі, за словами розробника нагород, автори навмисно не робили жіночу нагороду, хоча в державі існує орден княгині Ольги, яким відзначають виключно жінок.
— У нас в армії жінка абсолютно рівна з чоловіками, — говорить Василь Павлов. — За всіма параметрами: вона є хороброю, розумною, незламною, вона зберігає життя, має честь, вона заслуговує і на «золото», і на «срібло», і на «сталь». Якщо можна так висловитися, ця нагородна система — унісекс, вона не передбачає розрізнення за статтю чи за гендером.
Щодо українських жінок-воїнів, Василь Павлов навів приклад з воєнної історії: перші українські жінки-старшини — Софія Галечко і Гелена Стефанів, які воювали в легіоні Українських січових стрільців, були відзначені найвищими «чоловічими» військовими нагородами Австрійської імперії.
— Щобільше, це перші жінки, яким було дозволено стати офіцерами — дійсно рідкісний випадок на той час.
