Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Президент Сполучених Штатів Америки Джо Байден і президент Росії Володимир Путін 7 грудня 2021 року провели в режимі відеоконференції своєрідний двосторонній саміт, основною темою якого стала ситуація з накопиченням російських військ навколо українських кордонів.
Захід в особі американського президента висловив занепокоєння з приводу можливого вторгнення Росії в Україну. Натомість російський президент вкотре наполягав, що цей конфлікт — «внутрішньоукраїнський» і його загострення відбувається тому, що відсутній прогрес у реалізації Мінських домовленостей з боку самої України. Російська сторона навіть підтвердила, що Джо Байден у розмові попередив про санкції й економічні обмеження, які США будуть готові застосувати, якщо Росія вторгнеться в Україну, а Володимир Путін зі свого боку зажадав гарантій того, що НАТО не розширюватиметься далі на схід.
Розмова тривала понад дві години і, як заявляють обидві сторони, Путін та Байден дали доручення своїм командам працювати й далі над обговореними питаннями. За версією Вашингтона, два президенти доручили «вжити заходів» щодо подій, які пов’язані з деескалацією ситуації на кордоні з Україною. За версією Москви, вони «домовилися доручити своїм представникам вступити в предметні консультації» з «чутливих питань».
Під час телевізійної демонстрації кількох перших хвилин зустрічі по підступній, хитрій і пихатій фізії «бункерного московського дідугана» було видно те, що він вчергове сів за стіл переговорів, аби почати грати в міжнародну політику, застосовуючи звичні російські методи — обман, спроби махлювати і застосувати подвійні стандарти. Сідаючи за стіл переговорів з Байденом, Путін знав і очікував, що Захід і США зокрема, звичайно, що тиснутимуть на Москву, якщо саме вона вторгатиметься своєю армією в Україну.
Але російська армія може й не вторгатися в Україну, точніше вторгатись буде не російська армія. Москва сьогодні й наполягає на тому, що її армія не вела бойових дій на Донбасі, там не було її підрозділів, а якщо і були росіяни — то це не військові з регулярних частин, а якщо і військові, то це — «відпускники» чи ті, хто «заблукали під час навчань біля кордонів». Інформацію й докази про ті десятки російських БТГр, які були залучені під час оточення наших підрозділів під Іловайськом і в Дебальцевому, Росія повністю відкидає й не визнає. Для Заходу вона й далі бажає залишитись не стороною конфлікту, а посередником, який видає себе навіть за нейтральну сторону.
Подібне лицемірство Росія намагається й далі втілювати в Україні, війну з якою тепер можуть розпочати… білоруси. Все насправді може бути так: Москва й далі вестиме на нашій території проксі-війну — опосередковану гібридну війну, застосовуючи як сторону в конфлікту третю країну й надаючи їй значну допомогу фінансами, технікою, озброєнням і військовими кадрами.
Проксі-конфлікт України з «недореспубліками днр-лнр» на сьогодні фактично не дає Росії тих результатів, які вона очікує: «Північний потік-2» хоч і добудували, та все ж його не сертифіковано, Україна отримує допомогу і підтримку від Заходу і на «мінських» (фактично російських. — Авт.) умовах приймати окуповані території не хоче, а ще досить висока ймовірність, що зовсім скоро Україну приймуть до Північноатлантичного альянсу, і збройного конфлікту з «державою НАТО» Росія явно не витримає.
Тож поки в Москви ще є час, їй конче потрібний новий конфлікт з Києвом, і бажано, щоб він вівся «чужими руками», адже Захід і США однозначно попередили, що за умови вторгнення Росії накладуть важкі й серйозні санкції на неї та ще й допоможуть Україні військами й озброєнням.
На Білорусь домовленості не діють
Єдиним «кандидатом» розпочати війну з Києвом є Мінськ. По-перше, хоч Росія і Білорусь вже кілька років створюють «Союзну державу», офіційно сьогодні вони залишаються двома різними суверенними державами, тобто до конфлікту Білорусі й України Росія і «де-юре» і «де-факто» не має жодних стосунків. Тому попередження Байдена про «російське вторгнення» до такого конфлікту не відноситься.
По-друге: військова допомога іншій державі — це не пряма участь, Україні теж інші країни надають військову допомогу (тобто російські «їхтамнєти» можуть цілком легально начепити шеврони «Беларусь», а на російських танках і літаках цілком офіційно може з’явитись білоруська символіка. — Авт.).
По-третє: нинішній білоруський лідер — у світі ніким не визнаний. До самоназваного президента Олександра Лукашенка більшість держав застосували найважчі санкції за фальсифікацію виборів у країні, захоплення влади й жорстокі придушення протестів. Сьогодні Білорусь під його диктатом — «вигнанець» у цивілізованому світі, а «мігрантська криза», яка триває зараз, уже доведено, що «організована» російськими й білоруськими спецслужбами. Тобто на Білорусь і «вусатого автоматника-диктатора» Лукашенка нині вже накладено стільки обмежень і санкцій, що за розпочату війну з Україною чимось ще страшнішим (санкціями) їх вже не налякаєш.
Розпочати війну з Україною для Лукашенка це шанс вислужитись перед Кремлем і Путіним, показати заодно й світові, що він — хоч і вигнанець, та все ж політична фігура, яка очолює державу — сторону конфлікту, він не очільник бойовиків з ніким не визнаних «республік», а лідер держави, яка має статус в ООН.
Сам Лукашенко ще з початку російсько-української війни рветься бути присутнім у цьому конфлікті. Спочатку Мінськ став переговорним майданчиком для лідерів держав — учасників Нормандського формату в лютому 2015 року. Далі в Білорусі до грудня 2019 року збиралась Тристороння контактна група, яка обговорювала питання так званого Мінського протоколу — документа, за яким мав відбутися процес мирного врегулювання на Донбасі.
У 2016-2018 роках, коли обговорювались питання введення миротворчих контингентів на Донбас, Лукашенко пропонував надати для миротворчої місії до 10 тисяч білоруських військових і навіть обіцяв, що для припинення вогню вони готові будуть вишикуватись вздовж лінії розмежування сторін чи готові взяти під контроль ділянку українсько-російського кордону. Тобто все що завгодно — тільки введіть їх на Донбас.
У своїх репліках щодо ситуації на Сході України Лукашенко часто дозволяв собі висловлювання й поради українським керівникам, які були на межі дипломатичного етикету й могли навіть призвести до скандалів. Напередодні білоруських президентських виборів і під час акцій протесту, які виникли у відповідь на тотальні фальсифікації результатів, Лукашенко з’являвся перед фото- та відеокамерами з автоматом і робив заяви про те, що за всіма надзвичайними подіями в Білорусі стоїть Україна й вона навіть озброює бойовиків, щоб ті здійснювали терористичні акти в Білорусі.
Наприкінці свого президентського терміну у 2019 році «вусань» перетворився з «Лукашенка-миротворця» на «Лукашенка — ворога України». Пазл із «вагнергейтом» (операцією, яку за певних причин не вдалось провести українським спецслужбам. — Авт.) також дуже добре лягає в загальну картину псування білорусько-українських стосунків. «Автоматник» не передав затриманих найманців Україні, а відправив їх до Росії. Навіть не сумніваюсь, що у білоруських спецслужб був і сценарій, як діяти за іншого розвитку операції, і план цей містив дуже мало позитивного для України.
Білорусь збирає приводи «для великої бійки»
За останніх кілька тижнів сталися деякі події, які могли б бути прецедентами до білорусько-української війни, так звані casus belli. Але спочатку варто пригадати заяву «вусаня» на нараді з питань військової безпеки у центрі стратегічного управління міністерства оборони Білорусі. Ця нарада відбулась 29 листопада 2021 року, на ній Лукашенко відверто заявив, що у разі загострення ситуації на Донбасі (чи десь на українсько-російському кордоні) Білорусь зразу ж втрутиться в конфлікт на боці Росії… Тобто цією заявою він визнає, що на Донбасі не внутрішньоукраїнська війна, а саме Росії й України. Інтерфакс, цитуючи Лукашенка, зазначив, що Білорусь не залишиться осторонь, адже «автоматнику» й далі кортить повоювати з Україною.
Щодо власне білоруської армії, то її чисельність до 45 тисяч осіб, оснащена вона російським озброєнням, має цілком боєздатну авіацію, артилерію і ВДВ. Також Лукашенко просить, щоб Росія передала їм на озброєння новітні російські комплекси ППО С-400, а також відновила розміщення на території Білорусі ядерної зброї.
Через деякий час, а саме 1 грудня 2021 року, в інтернеті з’явилося відео, на якому «українські прикордонники» ведуть вогонь по групі нелегальних мігрантів, які нібито перетинають українсько-білоруський кордон десь у районі Чорнобильської зони відчуження. Проте ті, хто виготовив це фейкове відео, абсолютно не знали ні географії цього району, ні українського правопису, тому вказали місцем зйомки населений пункт «PRILUKI». Насправді населений пункт з такою назвою розташований біля Мінська на території Білорусі, а українські Прилуки позначаються як PRYLUKY.
Білоруси (а разом з ними і росіяни. — Авт.) вже готували інформаційну кампанію в ЗМІ, орієнтовану на Захід. Її ідеєю була жорстокість українців до біженців, а прикладом — цей прецедент, як наші прикордонники розстрілюють бідних мігрантів. Проте, зрозумівши, що бійці інформаційного фронту тут дещо «недопрацювали», терміново її згорнули.
Наприкінці листопада — на початку грудня 2021 року Україна в прикордонних поблизу Білорусі районах проводила спеціальні навчання під назвою «Полісся», до яких залучила підрозділи Збройних Сил, СБУ, Нацполіції, Державної прикордонної служби, Нацгвардії, а також представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Українські силовики відпрацьовували реакцію на можливу спробу прориву державного кордону.
Реагуючи на ці навчання, вже 4 грудня Мінськ заявив, що українські пілоти військового вертольота Мі-8 нібито порушили держкордон та залетіли на територію Білорусі. Білоруське інформаційне агентство БЕЛТА з посиланням на Держприкордонкомітет РБ повідомило, що саме проведення Україною навчань на кордоні з Республікою Білорусь спровокувало цей інцидент. За повідомленням БЕЛТА, близько 12-ї години на білорусько-українському кордоні в районі пункту пропуску «Нова Рудня» Мозирський прикордонний загін зафіксував порушення повітряного простору Білорусі з боку України. За версією білоруських прикордонників, український військовий гелікоптер Мі-8 на висоті близько 100 м «перетнув державний кордон і залетів на глибину до 1 км на територію Білорусі».
Проте українські прикордонники зразу ж відповіли, що подібне повідомлення не відповідає дійсності. А вже наступного дня міноборони Білорусі вручило військовому аташе України ноту протесту через нібито порушення держкордону Білорусі в повітряному просторі. Тобто привід для війни з Україною (згаданий вище casus belli) Білорусь вже для себе знайшла, це й вогонь в її бік з території сусідів, і порушення повітряного простору — цілком достатньо для розв’язання конфлікту.
Але поки що Росія не дала команди «вусатому автоматнику» йти в бій. Тому він лише анонсував про те, що найближчим часом, протягом місяця-півтора, на півдні Білорусі мають пройти масштабні білорусько-російські військові навчання. Тобто свої війська для вторгнення в Україну північні сусіди цілком легально зберуть на наших кордонах і очікуватимуть провокацій, в готовності розпочати білорусько-українську війну, вигоду від якої отримає лише Росія.
