Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Нині Білорусь для України фактично стала ворогом, хоча є одним із наших сусідів, із яким нас поєднує спільна історія й вікові теплі стосунки. Владу в цій державі захопив Олександр Лукашенко, і для того, щоб залишитись при ній, він готовий здати всю країну під управління росіянам.
«Українські» питання у Сочі
Уже кілька років поспіль в Білорусі триває так звана «тиха анексія». Після створення Мінськом і Москвою Союзної держави у межах ОДКБ фактичне керівництво більшістю галузей життєдіяльності країни здійснюється під диктовку з Кремля.
Тож для України, яка веде війну з Росією, її союзник – Білорусь, є таким же ворогом, як і вона. Хоча в нас ще були певні сподівання, що Москва, здійснюючи проти нас агресію, свій наступ вестиме лише з напрямків україно-російського кордону чи тимчасово окупованого Криму. А українсько-білоруських майже 1100 кілометрів вважали у нас менш загрозливим напрямком. Усе ж таки територія суверенної держави Білорусь, де немає російських баз і військ (принаймні, нас у тім запевняла білоруська влада, що іноземні вояки в них лише на час спільних навчань. – Авт.).
Останні події в Білорусі, коли влада наказала перехопити іноземний цивільний літак із опозиційним журналістом, призвели до того, що майже весь цивілізований світ засудив подібні дії і ввів певні обмеження проти країни. Чимало держав вислали білоруських дипломатів і закрили авіасполучення з Мінськом.
Олександр Лукашенко ще тісніше почав спілкуватись із Кремлем. Кілька днів тому він зустрічався у Сочі з російським президентом В. Путіним. Ця зустріч сам-на-сам тривала понад п’ять з половиною годин. Те, про що говорили між собою ці дві особи, залишається поки-що таємницею, проте кілька питань напряму стосувались і України.
Зокрема, після закриття авіасполучення з Європою і світом білоруська авіакомпанія «Белавіа» залишилась без рейсів, тож РФ запропонувала їй літати в окупований Крим і возити туди на відпочинок білорусів. Але представники «Белавіа» відмовились здійснювати такі рейси, поки Крим не повернеться в Україну або «світ офіційно не визнає його частиною РФ».
Ще одне питання, яке обговорили Путін і Лукашенко, теж стосується України. Це питання кооперації Росії і Білорусі у військовій сфері й поставки Мінську сучасного російського озброєння. Виступаючи на зборах, присвячених зустрічі з російським президентом, Лукашенко зазначив, що в Сочі не обговорювали питання перекидання російських військ на постійній основі чи створення баз РФ у Білорусі. Проте, якщо буде необхідність, то фактично за добу сюди перекинуть потужні угрупування сил з Росії: «В течение суток (базы у нас, аэродромы и прочее определены) российские подразделения и войска будут переброшены в Беларусь», цитує Лукашенка видання «СБ. Беларусь сегодня».
Немає сумнівів, що Лукашенко сказав правду про досить короткі терміни перекидання російських військ у іншу державу. Дійсно, в останні роки на території Білорусі щоосені тривають масштабні російсько-білоруські військові навчання під назвою «Захід». Для участі у маневрах прибувають кілька тисяч російських військових і десятки ешелонів з бойовою й спецтехнікою. Тож питання із зосередженням за короткий час в певному районі військ (південно-західна частина Білорусі, кордони з Україною і Польщею. – Авт.) Росія давно відпрацювала.
«… аеродроми, бази і прочєє»
На території Білорусі наразі немає російських баз, є лише кілька військових об’єктів. Перебування іноземних вояків зі зброєю понад 60 днів тут не дозволяє білоруське законодавство. Проте є певні двосторонні білорусько-російські домовленості щодо створення навчальних центрів, один з яких розташовуватиметься у Гродненській області. Скільки на ньому має бути іноземних інструкторів, зокрема росіян, інформація закрита.
Крім того, на початку весни 2021-го Лукашенко заявив, що Росія може використовувати білоруські аеродроми, на яких можуть базуватися російські бойові й транспортні літаки. Про летовища він згадав і цього разу, як і про військові «бази і прочеє» для російських військ. Що він мав на увазі під цією фразою – йтиметься далі.
Також білоруський лідер заявив про «поставки сучасного російського озброєння». Тут приховується певна інформація. Мінськ дійсно отримав останнім часом від РФ і отримає ще чимало новітніх зразків озброєння. Серед них зенітні ракетні системи дальньої дії С-400 «Тріумф» і комплекси ППО ближньої дії «Панцир-С», сучасні РЛС «Противник-Г» і «Восток». У планах Міноборони Білорусі закупити в Росії чотири винищувачі Су-30СМ і чотири вертольоти Мі-35. Також є контракти на поставку двох батальйонних комплектів БТР-82А. Уже введено в експлуатацію російський трасовий радіолокаційний комплекс «Сопка-2», на озброєння білоруським військовим надійшов модернізований автоматизований комплекс управління вогнем артилерійського дивізіону «Центурион» і ціла низка новітніх російських зразків, які є доволі дорогими.
Ось тут і закамуфльована «лукавість»: під прикриттям інформації про поставки білоруській армії нового озброєння, Росія може перекинути сюди й власну техніку, розміщуючи її у визначених сховищах. Крім того, щороку для участі у навчаннях у Білорусь прибувають десятки військових ешелонів. Дуже важко проконтролювати, чи всі одиниці техніки повернулись, тому не виключено, що чимало російських бронемашин десь приховані в білоруських лісах, маскуватись росіяни вміють…
Є велика вірогідність, що на території Білорусі російська армія створила систему сховищ і баз зберігання бойової техніки й озброєння для потужного угрупування сил. За потреби сюди в найкоротші терміни можна перекинути транспортними засобами особовий склад, який на цій техніці виконуватиме поставлені завдання.
Подібну стратегію блискавичного розгортання сил росіяни втілили в багатьох місцях, де є їхні військові, і не лише на території РФ поблизу українських кордонів. Є подібні бази й сховища озброєння та техніки на окупованих українських територіях, у Придністров’ї й Вірменії, в Абхазії і Південній Осетії, і навіть в інших регіонах світу, де Москва має геополітичні інтереси. Без сумнівів, і в Білорусі, яка має кордон із країнами НАТО, Росія теж створила подібні бази розгортання військ. Саме про них обмовився Лукашенко, розповідаючи про якісь «бази, аеродроми і прочєє»…
Подібними методами блискавичного нарощення сил і засобів на терені Білорусі Росія в жодному разі не порушує законодавства сусідньої країни. Білоруська влада теж «чиста» перед народом, бо погоджується на присутність іноземних військових лише на короткі терміни (сучасні конфлікти здебільшого нетривалі. ‒ Авт.).
Крім того, Білорусь – це фактичний кордон з НАТО – Польщею і Литвою, а також майже 1100 кілометрів кордону з Україною. Це означає, що «час підскоку» для російської авіації з білоруських аеродромів дуже малий, тож суттєво зростає ефективність її дій. З’являється можливість застосування ракетних і реактивних систем.
Також варто особливо зважати, що частина білорусько-українського кордону проходить поліськими лісами, а одна з ділянок розташована у чорнобильській зоні, тож і охорона їх пов’язана з певними труднощами. Крім того, від кордону у верхів’ях Київського моря і до центру столиці України Києва всього 120‒130 кілометрів. Це означає, що звідти Бессарабка й Печерські пагорби перебувають у зоні досягнення не лише «Іскандерів», а й РСЗВ «Торнадо – С», а до північних околиць столиці цілком може прилетіти залп зі «Смерчів» чи «Ураганів». Щодо Чернігова, то він взагалі лише за 50 кілометрів від білоруського села Кірава.
Тож, заяву Олександра Лукашенка про готовність до розгортання на білоруській території російських військ можна сприймати як відкриту загрозу. Ми усвідомлювали, що з боку Білорусі постійно існувала можливість зазнати ударів, адже з цього напрямку РФ постійно проводила розвідку наших територій і відпрацьовувала на військових навчаннях дії в місцевості, схожій на наше Полісся. Проте нині Лукашенко відверто констатував: в України додалось ще понад тисячу кілометрів кордону, за яким – ворог.
