Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Історія старшого лейтенанта «Гірського» досить типова для українського війська. Вчився у школі, займався спортом, потім технікум, університет і жодних думок про армію чи політику. Поки вчився, працював у групі швидкого реагування, пізніше охоронцем… А затим — Майдан, що кардинально перевернув свідомість. Аж поки не опинився на передовій, у складі гірсько-штурмової бригади. Та й брат Ігоря служить у спецпідрозділі.
«Якщо ми хочемо жити в цивілізованому світі — то маємо брати ситуацію у свої руки», — твердо вирішив для себе Ігор ще під час Майдану. Та доля внесла певні корективи — дістав травму, довго лікувався. Щойно відновився — пішов служити.
Цікаво, що «Гірським» чоловік став задовго до служби у гірсько-штурмовій бригаді. Він — з Карпат, народився й жив у горах, тож і відповідне псевдо «приклеїлось» швидко. Починав службу чоловік у навчальному центрі у Старичах, там пройшов курс виживання під кураторством британців та остаточно зрозумів, що служба у війську — це його!
— Навчав строковиків, контрактників та резервістів, починаючи від стройової до вогневої підготовки. Вони може трохи й сердились за мій серйозний підхід до справи, зате точно знаю, що мої вихованці не пасуть задніх! З радістю зустрів би на передовій когось із них.
На запитання, чи важко було заслужити авторитет вже серед гірсько-штурмовиків, Ігор відповідає жартома:
— Ще такий не вродився, щоб усім вгодив! Хоч яким би ти був сильним, ерудованим, мудрим, однаково комусь не подобатимешся. Та після виходів у складі групи на «зустріч» ворожих ДРГ, чергування на позиціях, де до противника — кілька сотень метрів, у колективі встановлюється особлива фронтова атмосфера, де дійсно «брат за брата».
Ігор ділиться, що противник і зараз використовує кожну можливість, аби деморалізувати українських воїнів.
— Ворожі кулі свистять ледь не щовечора, — каже офіцер. — Противник використовує не лише стрілецьку зброю, а й 120-ті міномети, 82-гі, гатить із РПГ, СПГ… Постійно спостерігаємо провокації й по сусідніх позиціях. Та настрій — бойовий! Ми ж гірські штурмовики! Під час команди «До бою!» не пасує ніхто! А постійні тренування дозволяють підкріпити завзяття професійними навичками!
