Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Коли, готуючи матеріал, кореспондент АрміяInform попросив пресофіцерку окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила познайомити з найкращим командиром гармати, він думав, що спілкуватиметься з пропаленим війною сержантом середніх років. Та шаблонне сприйняття реалій армійського життя не спрацювало: співрозмовником виявився 21-річний хлопчина!..
Старший солдат Михайло – один із найкращих командирів розрахунків самохідної гармати великого калібру 2С7 «Піон».
– Михайло – хоча й за віком молодий, але військовослужбовець сумлінний і командир здібний та перспективний, – розповідає комбат. – Він прийшов служити до бригади лише минулого літа – та й то на строкову. Але відразу ж проявив себе якнайкраще, виявив бажання бути командиром гармати, і ось уже рівно рік, як уклав свій перший контракт. Тепер хлопець дає фору і досвідченим молодшим командирам! Так, нещодавно в нас у дивізіоні відбувалися заліки, і дехто з колег-офіцерів не вірив мені, коли я озвучував показники, з якими розрахунками Михайла вкладається в нормативи. І командир дивізіону був приємно здивований результатами!
Приміром, такий норматив, як виставлення гарматного коліматора – замість півтори хвилини Михайло виконує за 50 секунд. Його розрахунок просто миттєво займає вогневу позицію. І так – на «відмінно» або з перекриттям часових показників − він та його невеличкий військовий колектив виконує абсолютно всі нормативи зі спеціальної підготовки!
Молодий за віком не лише Михайло – у свій 21 він у розрахунку – найстарший! Є ровесники, але молодші за місяцями, а є й 19-річні юнаки! І ще одна особливість цього мініколективу полягає в тому, що майже всі вони, окрім одного житомирянина – уродженці Донеччини!
Коли розпочалась російська агресія проти України Михайлу минуло лише 14. Можливо, тому він та більшість його однолітків, із ким спілкувався останніми роками в рідному Мирнограді, і виросли справжніми патріотами України. Адже на власні очі бачили, хто є агресором, і хто чию землю обороняє. І напевно, саме тому, каже Михайло, відсотків двадцять із його кола спілкування в рідному місті нині проходять службу в лавах Збройних Сил України.
…Строкова для хлопчини розпочалася у навчальній частині в Старичах. Після цього – Дівички, і вже скоро Михайло усвідомив, що служба – це «його», та уклав свій перший контракт. Наразі минула лише його третина, рік, але командир гармати впевнений, що буде продовжувати й надалі. У його найближчих планах – здобуття відповідної освіти та сержантського звання, аби відповідати посаді не лише навичками та вміннями. Потім, говорить артилерист, можливо, навчатиметься й далі, торуючи дорогу в офіцерське майбутнє.
А неоціненний досвід Михайло набував на рідній Донеччині, куди вирушив у складі підрозділу вже за два місяці після укладання контракту. У районі відведення артилерії гармаші тренувалися та відточували свої навички та вміння. Обслуговували важку потужну техніку, проводили заняття у полях, вправляючись у швидкості заходу на вогневі позиції та їх залишення, наведенні на ціль. Саме там Михайло і вчився бути командиром гармати – і як фахівець-артилерист, і як молодший командир. І це йому вдалося якнайкраще.
