Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
24 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про відзначення 29 серпня Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Дата приурочена до дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року, дня найбільших втрат української армії на Донбасі…
Читати також: Сьогодні День пам’яті захисників України
У День пам’яті захисників по всій країні приспускають Державні Прапори на будівлях органів влади, державних підприємств, установ і організацій, обмежуються трансляції розважальних радіо- і телепрограм, відбуваються меморіальні заходи, тематичні книжкові й фотовиставки, кінопокази, концерти-реквієми тощо. Україна вшановує полеглих воїнів також загальнонаціональною хвилиною мовчання. Іловайська трагедія стала важким випробуванням і продемонструвала, що в умовах гібридної війни міжнародне право не завжди працює, що потрібно сподіватися лише на власні сили.
Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього вільної України, правди і справедливості, пам’ятаймо також і про те, яким тернистим був шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях.
Українці — сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців, а також є постійним стрес-фактором для тих, у кого душі засмічені ворожою пропагандою. Тож пам’ятаймо про наших полеглих Героїв, які допомагають нам тримати прапор свободи!
Згадуючи трагедію в Іловайську
За сім років, що минули від часу Іловайської трагедії, про цю чорну сторінку в російсько-українській війні розказано чимало. Опинившись в оточенні після масованого вторгнення на територію України регулярних військових формувань ЗС РФ, іловайське угруповання українських силовиків змушене було погодитися на відступ за попередньо домовленими з російською стороною гуманітарними маршрутами.
29 серпня 2014 року, під час забезпечення «зеленого коридору» в районі Іловайська для виходу з оточення українських військовослужбовців, по них, а також по автомобілю із символом «Червоного Хреста», було здійснено інтенсивні обстріли. Такі дії збройних сил Російської Федерації є воєнним злочином, адже віроломне вбивство в умовах збройного конфлікту порушує статтю 37 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року, що забороняє «вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства».
Читати також: Іловайська трагедія: три речі, які необхідно усвідомити
У квітні нинішнього року Офіс Генерального прокурора України направив до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду матеріали за фактами вбивства українських військових під час Іловайської трагедії. А в Україні триває розслідування Іловайських подій за двома напрямами: організація вторгнення з боку РФ та віроломне вбивство українських військових, а також перевірка обставин можливого недбалого ставлення до військової служби військовими службовими особами з-поміж керівництва антитерористичною операцією. Станом на початок серпня допитано понад 900 потерпілих і свідків, вилучено, оглянуто та досліджено понад 1600 бойових документів. Обсяг матеріалів кримінального провадження становить понад 300 томів, з яких понад 70 із грифом обмеженого доступу.
Читати також: Генеральний прокурор зустрілася з рідними військовослужбовців, загиблих і зниклих під час Іловайських подій
Бої під Іловайськом стали одним з переломних моментів війни на сході України: Збройні Сили України втратили ініціативу на Донбасі та перейшли від атаки до оборони. Скориставшись поразкою українських військ під Іловайськом, російські підрозділи просунулися на захід і захопили Тельманівський і Новоазовський райони до Маріуполя. Важкі втрати спонукали українське керівництво до укладення 5 вересня 2014-го Мінських угод щодо тимчасового припинення вогню і початку політичного врегулювання.
На жаль, право бути незалежними необхідно виборювати. Наш героїчний народ пережив не одну війну, на яких було чимало програних битв. Попри це українці залишаються волелюбними, нескореними й хоробрими. Вивчення і аналіз минулого досвіду дасть нам змогу в майбутньому не повторювати помилок.
