Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 23 травня 2025 року Президент України присвоїв 38 окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних…
Збори резервістів десантно-штурмових військ, які нещодавно відбулися на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки, викликали чималий резонанс як в українському суспільстві, так і в деяких зарубіжних спільнотах. Особливо болісно на ці збори реагували медіа та громадяни країни-агресора. І справа не в тому, що українські десантники цьогоріч дуже високо підняли планку в організації та проведенні подібних заходів. Просто наші сусіди побачили: за 30 років незалежності України у нас не просто народився, а сформувався і згуртувався абсолютно новий клас захисників Батьківщини. За якістю резервістів можна визначити, наскільки держава сформована, як згуртована ціннісно і чи готова нація дати відсіч зовнішньому ворогові.
У чому безпрецедентність?
Перше, чим ці збори відрізняються від інших, — локацією. Проводили їх не на полігонах і базах частин, а далеко від більшості основних ударних підрозділів ДШВ — на Заході України. Себто у глибокому тилу. Це дало змогу відпрацювати багато питань, розписаних лише на папері. А теорія, як відомо, із практикою не завжди ідуть пліч-о-пліч. Безпрецедентною були явка і сам відбір кандидатів на проходження зборів. За словами представників командування, до них прибуло майже сто відсотків резерву, з яких до зборів допущено лише частину особового складу. Відбір був суворий і неупереджений. Долучались медики, психологи, командири реальних підрозділів. На кандидатів, які пройшли «сито», чекала двотижнева «пригода» зі стрибками з парашутом, заняттями з мінно-вибухової й контрдиверсійної роботи. І, звісно ж, традиційні стрільби зі штатної зброї. Ба більше, збори резерву інтегрували до реальних навчань однієї з десантно-штурмових бригад у режимі онлайн. Це дало змогу перевірити, як офіцери та солдати резерву здатні швидко інтегруватись у реальний бойовий підрозділ і виконати завдання з використанням бойової зброї. Результати вразили. Резервісти не просто прийшли в підрозділи, а й принесли із собою чималий досвід участі в реальних боях. Штатні командири швидко адаптували знання й навички ветеранів до рот та взводів десантників. Власне, через це навіть довелося переписувати сценарій реальних польових занять — наприклад, штурм укріпленого району противника із застосуванням бойової зброї. До речі, навчальна база МЦМБ добре пристосована до таких змін. Адже тут багато років використовують мобільні мішеневі поля, що дозволяють за лічені години повністю змінити тактичну обстановку відповідно до завдань.
Багато хто не вірив, що відбудуться реальні стрибки з парашутом. Але і з цим завданням організатори зборів впорались блискуче. До того ж у стрибках взяли участь не лише резервісти, які раніше мали такий досвід, а й новачки. Усього чотири дні витратили інструктори-профі ДШВ, щоб підготувати людей до першого стрибка. Авіатехніку і парашутні системи зборам надали в повному обсязі, запланованому заздалегідь.
Хто такі резервісти?
Ці збори показали: служба в резерві популярна не лише серед колишніх воїнів. До неї залучаються люди, які ніколи не були на війні й навіть не служили у війську. Так вони здобувають необхідний військовий досвід, якого були позбавлені під час реформ Збройних Сил до 2014 року. Виявилось, що понад 70 відсотків резервістів мають вищу освіту і високооплачувану роботу в цивільному житті. Тобто міф про нероб і малоосвічених — просто безпідставний, адже цим людям є чим займатися щодня. І, до речі, за кожен день проведення зборів держава компенсувала їм кошти відповідно до їхньої зарплати. А більша частина резервістів ДШВ, які мають бойовий досвід, раніше до десанту не мала жодного стосунку: це танкісти, артилеристи і прості піхотинці. Утім, вони кажуть: служба у резерві дає змогу значно розширити військовий фах і стати більш кваліфікованими й універсальними солдатами. І в разі потреби стати до лав різних частин та підрозділів. За віком у резерві служать як зовсім юні хлопці, так і досвідчені чоловіки.
Тил і побут
Цей аспект викликав найбільший резонанс. Річ у тім, що цього разу хлопцям видали так звані нулячі намети. До кожного з наметових містечок провели електромережі, створили зручний доступ до накриття, щоб навіть у дощ дістатись потрібної локації. Щоправда, відразу після публікації фотографій наметів «зрадофіли» всіх ґатунків почали казати, як це погано, оскільки одні не бачили там кондиціонерів, а інші — переймалися відсутністю ортопедичних матраців. Проте збори резерву — це не виїзд на курорт, а підготовка до реальних бойових дій. А під час війни (із власного досвіду) найкраще місце проживання — бліндаж, і бажано, щоб із чотиришаровим накатом дерев’яних колод та землі. Так само скептики не вірили у встановлення біотуалетів на полігоні. А про харчування — взагалі не йшлося. Утім, учасники зборів визнавали: цього разу тилове забезпечення було на висоті. Певні запитання в резервістів рядового складу викликали однострої, які їм видали (частина з них була другої категорії). Та й це не стало на заваді якісному проведенню занять.
Тож головне, що показали збори резервістів ДШВ, — те, що за 30 років незалежності у нашій державі є цілком сформоване суспільство й армія. А отже — є Україна!
