Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Більшість публікацій на сайті АрміяInform присвячено Збройним Силам України ― людям та техніці. І не так часто ми розповідаємо про тих, хто займається відновленням, ремонтом та модернізацією військової техніки та озброєння.
Цього разу наш кореспондент мав можливість поспілкуватись із працівниками держпідприємства «Шепетівський ремонтний завод», де дають нове життя ракетно-артилерійському озброєнню для нашої армії.
Розмова цього разу точилася про найважчий для країни та заводу період ― 2014‒2015 рр., коли втрати особового складу та техніки були найбільшими.
Що кажуть командири артдивізіонів про якість ремонту від Шепетівського заводу? Скільки годин доводилося працювати людям у цехах підприємства у 2014‒2015 роках? І як «Нова пошта» допомагала перемагати в цій війні? Про це читайте в нашому матеріалі.
«Часто так траплялося, що приїжджали, а техніка вже на фронті. Ми її доганяли й там вже ставили відремонтовані агрегати»
― На початку весни 2014-го ми отримали з Центрального ракетно-артилерійського управління інформацію, що для відновлення боєздатності частин є необхідність виїзними бригадами нашого заводу відвідати конкретні військові частини. Відтоді ми поїхали по частинах, з якими мали зв`язки ― дізнатись про ситуацію і надати максимальну допомогу на місцях, ― розповідає заступник директора з виробництва ДП «Шепетівський ремонтний завод» Сергій Погорєлов.
За його словами, у 2014-му на підприємстві згадали й досвід Другої Світової, коли існував такий напрямок роботи як поагрегатний ремонт.
― Це коли до частини виїжджає бригада і, що може, на місці ремонтує або знімає ті агрегати, вузли, які потребують ремонту в заводських умовах, та везе до нас. Ми так і почали робити… У нашому випадку це в основному були оптичні приціли, противідкатні пристрої, затворні групи. Ремонтували на заводі, а потім везли назад у військову частину ― встановлювали на техніку. Часто так траплялося, що приїжджали, а техніка вже на фронті. Ми її доганяли й там уже ставили відремонтовані агрегати, ― згадує Сергій Погорєлов.
Він додає, що у військових частинах працівники Шепетівського заводу вчили військовиків правильній експлуатації техніки.
― Бо призивали тоді людей, серед яких були такі, що ще не вміли нічого робити. Також військові частини просили комплектувати техніку, бо багато машин тоді не мали одиночного ЗІПа (запчастини, інструмент і приладдя. ― Ред.). Так, коли 30-та бригада ЗСУ отримувала батарею 2С1 ― це 6 машин ― то на базі зберігання їм замість одиночного ЗІПа, що включає у себе десь 300 найменувань, дали лише два ключі, ― ділиться спогадами заступник директора.
Працювали навіть у вихідні й святкові
Заступник директора зазначає, що завод власного транспорту тоді мав небагато.
― До бойових бригад добиралися, як могли. І дуже нас виручала тоді «Нова пошта». Якби не вона, то цю війну ми б не виграли… Як ми робили? Зв`язувались із військовою частиною, яка, наприклад, стояла десь під Донецьком. Вони знімали з техніки агрегат, відправляли «Новою поштою» нам. Ми ремонтували. І знов «Новою поштою» пересилали назад. Бо, наприклад, приціл важить 30 кілограмів ― якщо відвозити його нашим УАЗом, то він поки приїде, поки вернеться… Самі розумієте, скільки часу це займе, ― каже співрозмовник.
Він зауважує: до 2014 року завод освоїв тільки середній ремонт шасі 2С1 «Гвоздика» і 2С3 «Акація». Після початку бойових дій підприємству довелось опановувати й інші роботи.
― Був гострий дефіцит запчастин. За рахунок ремонтного фонду, підбитих машин ми потроху цю проблему вирішували. В Україні запасних частин для нашої техніки практично не виготовляли. Тому залучили близько 20 заводів у Хмельницькому до випуску в кооперації запчастин. За ці роки освоїли виготовлення близько 10 тисяч найменувань, яких у країні доти взагалі не виробляли. Тобто, завдяки цій роботі відбулося імпортозаміщення потрібних запчастин, ― стверджує Сергій Погорєлов.
До розмови долучається головний економіст — начальник планово-економічного відділу ДП «Шепетівський ремонтний завод» Діана Радіна:
―У 2014 році ми розуміли, що від нашої роботи залежить обороноздатність держави. Ми не брали гвинтівки до рук, але свою роботу виконували. Усі цехи працювали тоді понаднормово, не 8, а 10 годин на день. Були періоди такі гарячі, що за місяць випускали по 18‒20 одиниць техніки. Для порівняння: довоєнна норма була ― 5‒6 машин на місяць. Але піком роботи стало літо 2015 року, коли випускали по 25‒28 машин. І працювали навіть у вихідні та свята, ‒ розповідає головний економіст.
Капітальний ремонт 735 одиниць ракетно-артилерійського озброєння за шість років
За її словами, були періоди, коли людям у цехах доводилося працювати й ночами, бо мали своєчасно поставити техніку у військові частини.
― Були моменти, коли приходили наші працівники й казали: дайте нам відпочити. Графіка відпусток вже не дотримувались, враховуючи ситуацію в країні. Доводилось давати людям компенсацію у кінці року замість відпусток. У нас маленьке містечко і не було змоги відправити у відпустку одних й набрати інших ― таких же кваліфікованих. Але жодного разу не було такого, щоб ми якусь військову частину підвели з термінами здачі роботи, ― додає пані Діана.
Вона наголошує: завод за період з 2014 до 2020 років поставив для Міноборони 84 готові одиниці самохідних установок «Гвоздика. Усього проведено капремонт 735 одиниць ракетно-артилерійського озброєння, виготовлено та поставлено бойовим бригадам ЗСУ 457 групових та одиночних комплектів запасних частин.
― Окрім цього, для частин Національної гвардії відремонтували 500 одиниць техніки. А наші ремонтні бригади здійснили 138 виїздів у військові частини, де відремонтовано 321 одиницю техніки. Загальний обсяг товарної продукції для силових структур, з якими ми співпрацювали, понад два млрд гривень з 2014 до 2020 років. Таких показників у нас ніколи не було за весь час існування підприємства, ― стверджує Діана Радіна.
…Наприкінці нашого спілкування до заступника директора з виробництва Сергія Погорєлова телефонує командир гаубичного артдивізіону одного з підрозділів. Заступник директора вмикає гучний зв’язок.
― Стосовно нашої техніки, що потрапляла до вас на ремонт і потім поверталась до нас, нарікань жодних немає. Хочеться і далі співпрацювати. Дякую, що, окрім техніки, давали й технічну літературу з обслуговування, і що проводили з нами методичні заняття під час прийому озброєння. Звісно, озброєння вже стареньке, але завдяки нашим і вашим зусиллям воно вдало виконує бойові завдання за призначенням, ― запевнив офіцер.
Фото ― ДП «Шепетівський ремонтний завод», Євген Проворний
