Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Президент України своїм Указом від 12 березня затвердив Національну молодіжну стратегію до 2030 року. Документ покликаний узгодити діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства для забезпечення якнайкращого розвитку молоді України. У найближчій перспективі передбачено також створення та реалізацію державної цільової програми «Молодь України» (на 2021–2025 рр.) та відповідних місцевих програм сприяння становленню і розвитку молоді.
Комплекс державних, місцевих та громадських заходів, за задумом авторів стратегії, має створити додаткові можливості «для становлення, розвитку та підвищення рівня конкурентоспроможності молоді, реалізації її конституційних прав і свобод, утвердження в молодіжному середовищі здорового способу життя, сприяння ініціативі та активності молодих громадян в усіх сферах життєдіяльності суспільства й держави», зазначається в Указі Президента України.
АрміяInform спробує стисло передати читачам зміст та дух надважливого «перспективного плану» держави в царині молодіжної політики.
Червоною ниткою всього документа проходить теза «Молодь є важливим суб’єктом державної політики України». Причому справедливо зазначається, що успішна самореалізація та розвиток молоді в нашій країні не річ у собі, адже вона залежить від узгодженості дій багатьох зацікавлених сторін. Тільки відповідальна й доказова молодіжна політика спонукатиме молодь брати участь у розвитку держави, і загалом — виявляти ініціативу і самостійно визначати власні цілі та цінності.
Для чого створювалася Національна молодіжна стратегія
Розроблена та затверджена Національна молодіжна стратегія до 2030 року передбачає запровадження нових підходів для розвитку молоді в Україні та враховує аспекти, передбачені іншими документами: Цілями сталого розвитку України на період до 2030 року, молодіжними стратегіями та документами, що регламентують засади розвитку молодіжної політики ООН, Ради Європи та Європейського Союзу. Окрім того, Стратегія врахувала демографічні, безпекові та економічні виклики, що наразі стоять перед державою та суспільством.
Національна молодіжна стратегія виправила прорахунки попередніх років, коли недостатньо уваги приділялося проблематиці переходу від дитинства до дорослішання та самостійності, визнання та бачення молоді як суб’єкта політики, розвитку цифрових інструментів молодіжної політики і роботи з молоддю, а також урахуванню найкращого світового та європейського досвіду з вирішення цих питань.
Підкреслимо, що, загалом, мета Стратегії — створення можливостей для молоді, яка проживає в Україні, бути конкурентоспроможною, брати участь у житті суспільства, свідомо робити внесок у подальший його розвиток.
Як буде реалізована Національна молодіжна стратегія
На першому етапі, до 2022 року, передбачено удосконалення нормативно-правової бази та розроблення цільових та інших програм.
На другому етапі, до 2030 року, відбудеться виконання цих нормативно-правових актів та програм і міжнародних договорів. Відтак відбудеться оцінка ефективності молодіжної політики, розроблення рекомендацій, їхнє експертне обговорення та, зрештою, удосконалення «молодіжного» законодавства України, що забезпечить упровадження найбільш ефективних механізмів та інструментів для роботи з молоддю.
Передбачено, що контроль включатиме постійний моніторинг виконання завдань Стратегії та щорічну оцінку ефективності реалізації молодіжної політики: реалізацію проєктів, здійснення заходів програми «Молодь України», аналіз становища молоді в Україні на державному, регіональному і місцевому рівнях. Зокрема, аналіз становища молоді передбачає комплекс досліджень її потреб, інтересів, цінностей, соціально-економічного становища, вивчення та створення бази статистичних даних тощо.
Що очікується від Національної молодіжної стратегії
Безпека молоді, її фізичне і психічне здоров’я, громадянська спроможність і компетентність та інтегрованість у суспільство — основні пріоритети Стратегії. Відповідно до її пріоритетів сформульовані й базові завдання держави та заходи, що враховують особливості життя молоді:
- підвищення безпечності середовища та посилення життєстійкості молоді;
- формування навичок здорового способу життя, розвиток фізичної культури, культури здорового харчування та психогігієни;
- залучення молоді до участі в суспільному житті, підвищення її самостійності, конкурентоспроможності, формування в молоді громадянських компетентностей;
- підвищення мобільності, соціальної і культурної інтеграції молоді в суспільне життя України та світу.
Проблеми на початку реалізації Національної молодіжної стратегії
Останніми десятиліттями суттєво змінилися «бар’єри», які розмежовують дитинство, молодість та доросле життя. Інтернет, соцмережі обходять сімейне коло, сприяють швидкому формуванню сучасних дітей. Як зазначають автори Національної молодіжної стратегії, «молодь підростає у значно різноманітнішому, невизначеному, складному та неоднозначному середовищі».
Це впливає на прийняття важливих життєвих рішень, здобуття освіти та роботи тощо. У такій ситуації завдання держави — сприяти можливості кожного молодого громадянина усвідомлено обирати власний шлях, враховуючи вікові особливості.
Серед викликів для здійснення ефективної державної молодіжної політики є також демографічний дисбаланс, спричинений різким зниженням народжуваності у 1980–1990-ті роки. «Зменшення частки молоді може бути компенсовано збільшенням її спроможностей», зазначається у Стратегії.
Важкою проблемою є перебування сотень тисяч молодих людей на території окупованого Криму і Донбасу, де підлітки й молодь зазнають безперервного пропагандистського впливу РФ, що загрожує їх українській ідентичності.
Патерналізм — ще одна із багатьох зазначених у Стратегії проблем. Критична кількість українців, незалежно від віку, очікують, що про них насамперед мають піклуватися лише державні інституції чи окремі організації.
Проте зазначається, що українське суспільство набуває зрілості, а «молоді потрібно виховувати в собі цінності, які дадуть змогу не просто реалізувати себе на ринку праці в умовах складної економічної ситуації, досягти успіху в обраній професії, а й забезпечать її життєстійкість перед проблемами особистого характеру, перед часто недружнім соціумом, корупцією і труднощами захисту своїх інтересів у суді».
Очікувані результати реалізації Стратегії
Після структурування проблем та вказання практичних способів їхнього вирішення, автори Національної молодіжної стратегії перелічили досить багато легко досяжних та амбітних результатів, які ми очікуємо побачити у 2030 році.
Узагальнюючі, реалізація Стратегії допоможе молоді бути свідомою, відповідальною та економічно активною, мати високий рівень життєстійкості, самостійності і спроможності, інтегрованою в суспільне життя держави та адаптованою до викликів сучасного світу.
Стратегія зазначає певні індикатори, за якими, за бажанням, можна побачити результативність проведених заходів.
Список цих індикаторів цитуємо дослівно:
- зростання народжуваності в Україні;
- зростання частки молоді, яка турбується про своє здоров’я та здійснює заходи щодо здорового способу життя;
- зниження рівня вживання серед молоді психоактивних речовин, алкоголю та тютюну;
- зменшення захворюваності на вірус імунодефіциту людини серед молоді та зниження смертності від хвороб, зумовлених СНІДом;
- зниження рівня правопорушень та злочинності серед молоді;
- зменшення рівня поширеності психічних розладів серед молоді;
- зростання індексу самостійності молоді, який ґрунтується на самозайнятості, участі в громадській та волонтерській діяльності, об’єднанні для спільного впливу на соціальні процеси, що відбуваються в Україні, власних доходах та проживанні окремо від батьків;
- зменшення бар’єрів для повного розкриття підприємницьких здібностей та потенціалу молоді;
- підвищення рівня реінтеграції молоді, яка проживає на тимчасово окупованих територіях України, а також з числа внутрішньо переміщених осіб до культурного, інформаційного, освітнього простору України;
- зростання чисельності молоді, яка проживає на тимчасово окупованих територіях України і вступила до закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
- зростання частки молоді — членів громадських об’єднань;
- посилення ролі інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації молодіжної політики на засадах доброчесної конкуренції, що передбачає дотримання принципів молодіжної політики в Україні, спонукає їх провадити свою діяльність, з урахуванням результатів досліджень та потреб молоді;
- зростання частки молоді, яка брала участь у процесах ухвалення рішень на рівні територіальної громади, міста, району, області, держави;
- підвищення рівня участі молоді у неформальних видах навчання;
- зростання кількості молодіжних центрів та установ, що працюють з молоддю, у регіонах України, виходячи з потреб конкретного регіону;
- збільшення частки молоді, яка свідомо обрала свою професійну діяльність;
- підвищення рівня довіри молоді до державних інституцій;
- підвищення рівня престижності державної служби;
- зниження рівня безробіття молоді;
- зростання кількості фахівців, які працюють з дітьми та молоддю, зокрема молодіжних працівників, та підвищення рівня їх компетентностей;
- зростання частки молоді з числа закордонних українців, яка повернеться до України та стане активним учасником економічного та суспільного життя держави;
- підвищення якості діяльності молодіжних центрів та установ, що працюють з молоддю та допомагають їй отримати відповідні компетентності для самореалізації та розвитку, здобуття досвіду реалізації суспільних ініціатив тощо;
- підвищення рівня поінформованості суспільства про потреби молоді з числа осіб з інвалідністю та підвищення ступеня її інтеграції у суспільне життя;
- зростання частки молоді, яка усвідомлює потребу в дотриманні Конституції та законів України, має нетерпимість до їх порушення, а також до проявів корупції, порушення академічної доброчесності, усвідомлено відмовляється від недоброчесної практики у своєму житті;
- зростання частки молоді, що брала участь у волонтерській діяльності;
- підвищення рівня взаємодії молоді з різних соціальних груп, у тому числі іммігрантів;
- зростання частки молоді, що брала участь у програмах мобільності в рамках міжнародних програм, міжнародних короткострокових програмах, навчаннях, тренінгах, освітніх таборах;
- зменшення частки молоді, яка не працює, не навчається і не набуває професійних навичок.
Підготував Олександр Козубенко
