Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Під водою може трапитися все що завгодно…»
Одна з найспецифічніших професій у війську – водолази. Їх небагато, а підготовка – доволі складна. До того ж далеко не будь-хто підійде за фізіологією, станом здоров’я, зрештою – психологічними якостями. Адже працювати на глибині в 10, а то й 60 метрів, у темряві, украй непросто. Завдання, які на суходолі здаються буденними, під водою можуть перетворитися на справжнє пекло.
Одним із закладів, які готують військових водолазів, є 8-й навчальний Чернігівський центр Державної спеціальної служби транспорту Міноборони. У своєму активі він має фактично найкращу базу для вишколу водолазів, водолазів-саперів і водолазів-зварювальників. Про обладнання, яке використовують у цій підготовці, читайте на АрміяInform незабаром. Сьогодні ж мова піде, власне, про професію водолаза й специфіку їхнього навчання та роботи.
Насамперед слід зазначити, що згаданий вище центр готує водолазів різних класів. Начальник служби водолазних робіт капітан Олександр Ковган наголошує: це не дайвінг, а важка робота. Якщо говорити про водолазів 3-го класу, то першочергово вони виконують огляд затонулих об’єктів, проводять строповку, піднімають вантажі, як-от затонулі понтони, кораблі. Вишкіл водолазів 2-го і 1-го класів вимагає додаткової спеціалізації сапера чи зварювальника.
Також вони виконують інженерну розвідку перед наведенням наплавних мостів та підводні роботи під час їх монтування, виявляють різні вибухонебезпечні предмети, маркують їх, у разі потреби підіймають для утилізації.
Військовий водолаз має бути відданим своїй роботі, не зволікати під час виконання завдань, але мати витримку, не піддаватися паніці
Водолаз-сапер старший солдат Дмитро Сергеєв розповів, що тренування із занурення й виконання різних вправ у навчальному центрі проводять мінімум щотижня. А перед виконанням якихось робіт – частіше.
На думку старшого солдата, військовий водолаз має бути відданим своїй роботі, не зволікати під час виконання завдань, але мати витримку, не піддаватися паніці.
− Під водою може трапитися все що завгодно. Слід бути готовим до цього. Найскладнішою, мабуть, є підготовка. А вже коли працюєш, все йде само собою, − зазначає солдат Дмитро Сергеєв.
Специфіка професії у тім, що бути відданим своїй роботі та сміливим не достатньо. На цьому наполягає начальник служби водолазних робіт капітан Олександр Ковган. Інколи навіть добре фізично розвинуті кандидати, які мають велике бажання опанувати цей фах, не підходять за фізіологічними кондиціями. Як-от барофункція, чи викривлення носової перегородки. Тиск просто не дасть йому зануритися.
− Зараз, на поверхні, нас тисне одна атмосфера. Із кожним зануренням понад 10 м додається ще одна атмосфера, 20 м – дві й так далі. Не кожен витримає такий тиск. До всього, це фізично важко, − розповідає капітан Олександр Ковган і додає. − Крім того, людина має бути морально готовою й стійкою.
За його словами, як показує практика – для водолаза перші два метри занурення найважчі. Він має себе фізіологічно й психологічно налаштувати. Здавалося б, можна взяти акваланг, зануритися, і ти – як риба у воді. Але це не так.
Якщо водолаз працює з кисневим балоном і буде неуважним, не слідкуватиме за манометром, закінчиться повітря. До цих випадків слід готуватися і правильно здійснювати аварійний підйом
Часто під водою виникають аварійні ситуації залежно від умов і спорядження. Наприклад, коли повітря подають з поверхні, вентильованим способом, щось може впасти й передавити шланг, чи порветься костюм і почне виходити повітря. Якщо ж водолаз працює з кисневим балоном і буде неуважним, не слідкуватиме за манометром, закінчиться повітря. До цих випадків слід готуватися і правильно здійснювати аварійний підйом.
Капітан Олександр Ковган наголошує: найбільшим ворогом для водолаза, та й для інших професій, є паніка. Тому в разі виникнення нештатної ситуації, слід не панікувати, заспокоїтися і згадати те, чого тебе навчали.
Далі буде…
Фото: Дмитро Юрченко
