Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Учасник бойових дій Віталій Турпітько менш як три місяці тому очолив Терешківську територіальну громаду, що на Полтавщині. Він є ветераном війни на Донбасі. Став до лав захисників у перші дні російської агресії у 2014 році. На посаді командира медичного підрозділу у складі ОМБр імені Чорних Запорожців пройшов через жорстокі випробування під Іловайськом, Старобєшевим, Богданівкою, Старогнатівкою та в інших гарячих точках Донеччини.
Як почувається колишній військовий медик на теренах цивільного життя, якими проблемами він опікується сьогодні та чи став у пригоді бойовий досвід — про це йшла розмова з кореспондентом АрміяInform.
— Що спонукало Вас узяти на себе відповідальність за керівництво громадою?
— Буду відвертим, зайнятись активною громадською та депутатською діяльністю після завершення строку мобілізації мене спонукало бажання зробити Україну по-справжньому сильною як в економічному сенсі, так і в інших сферах. Саме уроки передової показали, що залишатись країна такою, як до війни, просто не повинна. За роки незалежності ми згаяли дуже багато часу на пошук тих чи інших векторів руху, соціально-економічних моделей. Скажімо, певною мірою ми жили на своїй землі, але її господарями вважались умовно. Маючи, приміром, і родючу землю, і ліси, і водні ресурси, ми однак чомусь активно поповнювали лави закордонних заробітчан. Маючи незрівнянну духовну та історичну спадщину, ми чомусь довгі роки вірили брехливим кремлівським скрепам про «братні народи та спільну культуру». А коли вголос заявили про своє бажання і право визначатися зі шляхами розбудови у бік європейських цінностей, то наочно оцінили всю сутність «русского міра».
Взятись до справ громади мене спонукав вислів «Ніхто, крім нас». Саме під цим знаменом до її керівництва прийшли люди небайдужі, високопрофесійні та відповідальні.
А бойовий досвід у нинішній роботі просто неоціненний. По-перше, це вміння правильно оцінити обстановку і ухвалити відповідне рішення.
У нашій громаді ми насамперед зробили акцент на збереження та покращення існуючої інфраструктури, викреслили всілякі «схеми». Весь рух коштів проходить через відповідні структурні підрозділи громади та за її згодою. Від цього у виграші і містяни, і підрядники, і бюджет ОТГ.
По-друге, передова навчила мене думати на кілька кроків уперед. Наприклад, сьогодні ми активно обговорюємо та робимо перші кроки у впровадженні ідеї створення в ОТГ так званого безпекового центру. Тобто це єдина локація, де мають бути сконцентровані представники органів поліції, МНС, представників лісового господарства, залізниці тощо. Сюди ж плануємо долучити і представників комунального господарства, електромереж для оперативного реагування на проблемні ситуації, що можуть виникнути в населення. Окрім додаткових робочих місць, це і певний чинник розвитку соціальної активності кожного містянина. Поняття «Громада — наш спільний дім, наша спільна відповідальність» повинне стати часткою нашої самосвідомості.
І найголовніше, чого навчив бойовий досвід, — думати і діяти не одноосібно, а в команді тих, кому довіряєш. Віддати певний наказ або розпорядження — це не гарантія вирішення тієї чи іншої проблеми. Інша справа, коли напрацьований певний алгоритм дій, який забезпечений юридичною, матеріальною та іншими складовими і перебуває під постійним контролем до моменту його реалізації.
— Чи залучаєте до розвитку громади ветеранів АТО/ООС?
— Беззаперечно. Це один із пріоритетних напрямків нашої роботи щодо професійної адаптації ветеранів. Ми плануємо залучити всіх охочих до створення виробничих потужностей харчової промисловості, деревопереробних майстерень, підприємств сфери обслуговування, туризму тощо. Наша головна вимога — підприємство повинно бути офіційно зареєстроване в ОТГ з метою наповнення бюджету громади.
Сьогодні на розгляді вже перебувають кілька пропозицій від колишніх воїнів про створення спортивної байдаркової станції, деревообробного цеху тощо.
Загалом, у нас є і бажання, і можливості зробити Терешківську ОТГ базовою для розвитку ветеранського бізнесу. На обласному рівні ця пропозиція знайшла активну підтримку, тому є сподівання на хороший результат.
Потенціал учасників бойових дій плануємо використовувати й у військово-патріотичному вихованні нового покоління. Радо залучатимемо їх до уроків мужності, польових вишколів, інших тематичних заходів. Щоб вислів «Захист України починається зі шкільної лави» у нас набув конкретного наповнення.
— Розкажіть більш детально про систему військово-патріотичного виховання допризовної молоді в громаді
— Щоб хто не говорив, а громада для того й існує, щоб зокрема виховувати молодь. Це важливий чинник формування свідомого громадянина своєї держави, який у разі потреби буде готовий стати на її захист. Тому наші освітяни завжди можуть розраховувати на допомогу керівництва ОТГ щодо сприяння всебічного духовного та фізичного розвитку учнівської молоді, залучення їх до суспільного життя.
Наприклад, торік завдяки і бюджетним коштам, і допомозі ветеранських організацій Терешківський ліцей виборов перше місце в обласному конкурсі на найкращу матеріальну базу викладання предмета «Захист України». Гордістю цього закладу є і військово-патріотичний клуб «Патріот» на чолі з ветераном Олексієм Маляренко. Це певною мірою розширило коло охочих навчатись саме в цьому ліцеї.
Задля популяризації армійської служби зміцнюємо шефські стосунки з військовими частинами гарнізону з подальшими уроками профорієнтації.
До слова, призовний контингент з числа мешканців нашої ОТГ, за відгуками керівництва Полтавського ТЦК і СП, — один із найпідготовленіших до служби в лавах Збройних Сил України.
— Серед певної частки соціуму існує думка, що створення об’єднаних громад може стати перешкодою в бажанні учасників бойових дій отримати земельні ділянки, адже тепер земля перебуває у власності громади…
— Одразу хочу зазначити, що проблема певним чином надумана. Розпочну з того, що, наприклад, у 2016 році ми самі активно пропонували ветеранам земельні ділянки для ведення земельного господарства. Сьогодні майже всі охочі нашого району є власниками ділянок сільськогосподарського призначення.
— Дякую за розмову. Бажаю вам величезних успіхів у розвитку громади.
