Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Ендрю» до повномасштабного вторгнення працював за кордоном на будівництві. Прибув до України в 22-му році, проте його до війська не взяли: чекав майже рік
Історію бійця бригада опублікувала у соцмережах.
У березні 2022 року він повернувся в Україну та прийшов до мобілізаційного центру, однак тоді на службу його не взяли. Згодом чоловік працював на цивільному підприємстві, а на початку 2023-го долучився до війська. Нині він — начальник радіолокаційної станції, який пройшов шлях від водія до фахівця з виявлення ворожих артилерійських систем.
Після мобілізації «Ендрю» потрапив до батареї артилерійської розвідки 33-ї бригади. Перший етап підготовки проходив на Закарпатті. Там військовослужбовці злагоджувалися, знайомилися та вчилися працювати разом. Саме з тими побратимами, з якими він згодом виконував бойові завдання, «Ендрю» пройшов перші випробування служби.
У травні 2023 року бригада вирушила на Запорізький напрямок. Спочатку військовий працював водієм: доставляв на позиції операторів безпілотників поблизу Оріхова. Страх, пригадує він, намагався відсувати на другий план, зосереджуючись на наказах командирів і виконанні завдань.
Згодом «Ендрю» перевели до підрозділу радіолокаційної розвідки. Спочатку він і там працював водієм, але умови стали небезпечнішими: радіолокаційну станцію потрібно було розміщувати ближче до лінії бойового зіткнення. Військові пересувалися автомобілями HMMWV із причепами, а складний рельєф і запорізькі болота додавали труднощів.
Одним із головних правил роботи радіолокаційників було залишатися непомітними для противника. Якщо росіяни виявляли позицію підрозділу, зволікати не можна було — потрібно швидко згортати обладнання та змінювати місце, щоб не потрапити під артилерійський удар.
«Не раз було, що нам повідомляли, що ворог засік нас — і нам треба якнайскоріше зібратися й виїхати, аби не потрапити під артилерійський удар», — згадує військовий.
Поступово «Ендрю» опанував роботу з радіолокаційною станцією та перейшов від водійських обов’язків до роботи оператором. Згодом підрозділ перевели на Донеччину, де інтенсивність бойових дій зростала.
У 2024 році російські війська почали активніше застосовувати FPV-дрони, артилерію та керовані авіаційні бомби. Попри це, радіолокаційники продовжували виконувати завдання: виявляли роботу ворожих мінометів, артилерійських систем, а подекуди й реактивних систем залпового вогню. Отримані дані давали змогу українській артилерії визначати цілі для ураження.
Один із небезпечних епізодів стався поблизу Андріївки. Під час руху на позицію «Ендрю» почув підозрілий звук і запідозрив наближення FPV-дрона. Він встиг попередити побратима, після чого обидва залишили автомобіль і відбігли на безпечнішу відстань. Дрон влучив у HMMWV.
«Я підбіг до побратима, бачу: його поранило, із голови кров тече. Відвів його до підвалу найближчої хати, зробив перев’язку. Зняв із нього броню — перевірив, чи немає інших поранень. Вийшов на зв’язок із командуванням», — розповідає військовий.
Невдовзі до місця події підлетів ще один FPV-дрон. Він здетонував у кущах, не зачепивши військовослужбовців. Переконавшись, що автомобіль залишився на ходу, «Ендрю» разом із побратимом зміг виїхати з небезпечного району.
Нині військовий продовжує службу на Харківщині. Він опановує нові спеціальності та розширює свої навички: пройшов фахову підготовку зі звукометричної розвідки й допомагав відповідним фахівцям свого підрозділу. Також навчився керувати наземними роботизованими комплексами, хоча практично застосовувати їх поки не довелося.
«Ендрю» переконаний: військовий має постійно вчитися, вдосконалюватися й адаптуватися до нових умов війни. Адже від професійності та злагодженості підрозділів залежить ефективність виконання бойових завдань.
А головною метою для нього залишається перемога України та відновлення країни після війни.
«Переможемо росіян, відбудуємо Україну — зробимо її сильною й непереможною», — наголошує військовослужбовець 33-ї бригади.
«Били ворога його ж гарматами»: гармаш 40-ї бригади «Колумб» про Слобожанський наступ і бої за Бахмут
