Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Командир взводу підвозу пального Сергій «Зіна» заправляв танки під обстрілами в Бахмуті, а біля Часового Яру дві години шукав бронегрупу без навігації.
Про його бойову роботу розповіли у 17-й окремій важкій механізованій Криворізькій бригаді імені Костянтина Пестушка до Дня фахівців логістичного забезпечення ЗСУ.
Ще до війська Сергій здобув освіту, пов’язану з автомобільною логістикою. У війську потрапив до підрозділу пально-мастильних матеріалів.
Один із перших серйозних виїздів був у Бахмуті. Треба було заправити два танки просто в зоні ураження, коли по району щільно працювала російська артилерія.
Під час обстрілу Сергій разом із механіком-водієм танка сховався в укритті. Танкіст запропонував негайно забрати бензовоз з-під вогню. «Зіна» натомість запропонував відігнати сам танк у безпечніше місце й заправити вже там.
«Та ні, ти що! Там же зараз стріляють!» — почув він у відповідь.
Дочекалися, поки обстріл стихне, і заправили машини на місці.
Тепер, каже Сергій, на рішення часто є лише секунди: оцінити обстановку, вибрати маршрут і провести машину з пальним туди, де її чекають. Одна з головних загроз — FPV-дрони. Вони можуть атакувати бензовоз і дорогою, і вже під час заправлення техніки.
Один із найскладніших виїздів «Зіна» згадує з району Часового Яру.
Уночі його взвод мав заправити танкову роту. Через російський РЕБ навігація не працювала, а вмикати фари було небезпечно.
Майже дві години в темряві логісти шукали замаскованих у лісосмузі танкістів. Зрештою знайшли, заправили всю роту й повернулися.
Сергій каже, що як командир намагається працювати разом зі своїми людьми — ремонтувати техніку, приймати пальне й допомагати там, де це потрібно.
«Коли бійці бачать, що командир не ховається за їхніми спинами, виникає справжнє взаєморозуміння».
Для підрозділу пальне — це те, без чого бронетехніка просто не вийде на завдання.
