Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Уродженець Сумської області Денис з позивним «Арафат» кинув свою цивільну професію, щоб стати на захист рідного краю від російських окупантів.
Як розповіли у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри, раніше 27-річний захисник працював піскоструминником.
«Це, знаєте, як різати мило: приблизно таке саме задоволення від процесу. Ото бачили на відео в різних соцмережах? Проводиш піскоструєм по старому, іржавому металу, а за ним залишається чиста поверхня. Одразу бачиш результат своєї роботи. Мені це подобалося: береш одну річ, а після твоїх рук вона вже має зовсім інший вигляд», — ділиться Денис.
Втім, на тлі постійного російського терору проти мешканців Сумщини з використанням артилерії, ударних безпілотників, ракет та керованих авіабомб, він вирішив долучитися до Сил оборони, щоб захистити своїх рідних та помститися загарбникам.
Новину не знайдено.«У мене доця ще манюня, і, слава Богу, не розуміє всього, що відбувається. Але я ж розумію. Її мама розуміє. Усвідомлюємо, що прилітає по Сумах, знаємо, що відбувається в області. І я не хочу, щоб моя дитина росла з думкою, що вибухи, тривоги та необхідність постійно ховатися перетворюються на нормальне життя. Я хочу, щоб вона просто була дитиною. Щоб могла гуляти, ходити в садочок, потім у школу, а ми з її мамою думали про звичайні батьківські речі, а не про те, куди бігти під час чергового обстрілу», — пояснює «Арафат» своє рішення.
Втім, якщо раніше його мотивація фокусувалася на захисті рідного регіону, то тепер він уже не проводить ніякої межі між «своїми» та «чужими» містами.
«Коли я йшов служити, спочатку думав передусім про Суми. Це моє. Там моя сім’я, моя дитина, мої близькі. Хотілося бути ближче і захищати саме свій дім. А потім починаєш трохи інакше дивитися на війну. Розумієш, що вона не закінчується за межами твоєї області. Якщо сьогодні ти тримаєш ворога на іншому напрямку, ти все одно захищаєш Суми. Так само як хлопець із Дніпра, Полтави чи Києва, який воює на Сумщині, захищає не чуже місто. Ми всі захищаємо одну країну», — констатує український воїн.
Замість карпачо — закарпатські страви: шеф-кухар Томаш Машика поміняв преміальні ресторани на військову кухню
