Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Я хочу піти. Я відчуваю, що так потрібно. Відчуваю, що мені це треба», — сказав паралімпієць із інвалідністю і пішов у штурмовики.
У Львові 29 липня 2026 року попрощалися з Антоном Стабровським, який був членом національної паралімпійської збірної України з плавання, майстром спорту міжнародного класу та призером Паралімпійських ігор. Загиблого 38-річного спортсмена та воїна-добровольця поховали на Голосківському цвинтарі.
Антон народився 12 вересня 1987 року у Львові. Навчався у середній школі № 6. Із дитинства займався плаванням у ДЮСШІ «Галичина» при Львівському регіональному центрі «Інваспорт». Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури.
Упродовж 2004–2016 років представляв Україну у складі національної паралімпійської збірної. Серед його найвагоміших досягнень:
- бронзова медаль Паралімпійських ігор 2008 року в Пекіні;
- чемпіон світу 2006 року в естафетному плаванні та бронзовий призер на дистанції 100 м батерфляєм (клас S12);
- чемпіон Європи 2009 року;
- срібний призер чемпіонату Європи 2011 року;
- четверте місце на Паралімпійських іграх 2012 року в Лондоні;
- бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року та чемпіонату Європи 2014 року.
Тренерка паралімпійської збірної Олена Сальнікова згадує хлопця як дуже вимогливого спортсмена: «Антон — бронзовий призер Паралімпійських ігор у Пекіні, чемпіон світу 2006 року, чемпіон Європи 2009 року, багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи. Завжди веселий, добрий, позитивний. З ним мій мозок тренера ніколи не мав права „виключатися“ чи розслаблятися».
«Протягом 12 років у збірній він був таким тихеньким хлопчиком, який приїжджав з медалями чемпіонату Європи, який ставав чемпіоном світу, який був бронзовим призером Олімпійських ігор (Паралімпійських, — ред.). Справді людина, яка нічого не говорила про свої досягнення, а показувала їх на справі і приносила великі здобутки для України за життя», — зазначив перший віцепрезидент Федерації плавання України Андріян Гутник.
Після завершення спортивної кар’єри Антон мешкав за кордоном. Але у 2024 році повернувся до України та згодом підписав контракт із Третьою штурмовою бригадою. Попри порушення зору, він став добровольцем.
«Він був за кордоном, адже був паралімпійцем. Відповідно, у нього була інвалідність ІІ групи, тож він не був військовозобов’язаним. Але повернувся зі словами: „Я хочу піти. Я відчуваю, що так потрібно. Відчуваю, що мені це треба“», — розповів брат Олексій.
18 грудня 2025 року під час штурмових дій поблизу села Греківка на Луганському напрямку з Антоном був втрачений зв’язок. Відтоді він вважався зниклим безвісти.
Про те, яким був Антон, згадує плавець-паралімпієць Мар’ян Квасниця: «Я влітку передзвонив до нього, як дізнався, що він пішов. Він сказав: „Я прийду, прийду в басейн, буду плавати. Треба зайти в гості до вас на плавання“. Талановитий був як спортсмен. І людина дуже добра була».
Антон Стабровський нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна слава і шана Герою!
Фото: Інстаграм Антон Стабровський, Національний комітет спорту інвалідів України
За матеріалами: Броварський спорт, Національний комітет спорту інвалідів України
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
