Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
52-річний Валерій до мобілізації ніколи не служив у війську. Тепер він водить великогабаритний «Урал».
Його історію розповіло Повітряне командування «Схід».
До повномасштабної війни Валерій працював водієм. Зброї в руках не тримав, строкову службу в юності не проходив і з армією свого життя не пов’язував.
До війська його мобілізували вже нещодавно. Каже, що нового етапу не боявся — сприйняв його спокійно.
Після базової загальновійськової підготовки та необхідних тренувань Валерій потрапив безпосередньо до підрозділу.
«Коли потрапив безпосередньо до підрозділу, враження чудові», — згадує військовий.
Однією з головних причин, чому він інакше почав дивитися на службу, став досвід російської окупації. Валерій родом із Харківщини. На початку повномасштабного вторгнення російські військові зайшли і в його селище.
«Це гидко — дивитися на загарбників, яких ніхто сюди не кликав. Вони поводилися жахливо на чужій землі».
За його словами, росіяни пробули там приблизно два-три тижні, після чого відійшли під тиском українських військ.
Каже, страху перед ними не відчував. Значно сильнішим було відчуття від самої присутності ворога на своїй землі.
Після мобілізації цивільна професія Валерія стала у пригоді й у війську. Тепер він — водій великогабаритного «Уралу» в одному з підрозділів Повітряного командування «Схід».
До нового середовища, попри повну відсутність армійського минулого, пристосувався швидко.
«Зараз служу з чудовими хлопцями. Колектив у нас хороший, ми — єдине ціле».
Для Валерія цей досвід став ще й особистим переосмисленням того, що означає захищати свою країну.
«Для мене це великий урок: свою землю потрібно захищати, без жодних сумнівів».
Історії людей, які прийшли до Повітряних Сил із цілком цивільних професій, у ПК «Схід» не поодинокі.
Як повідомляла АрміяInform, водій британського ЗРК RAVEN Володимир «Михайлович» до великої війни працював на СТО. Тепер від того, наскільки швидко він виведе комплекс на позицію, залежить, чи встигне розрахунок перехопити російську ракету або Shahed.
Інший військовий ПК «Схід» — Віталій — до вторгнення займався будівництвом і ремонтами, а після 24 лютого 2022 року пішов до територіальної оборони. Згодом став стрільцем-зенітником і станом на травень мав на рахунку вже 27 збитих повітряних цілей.
А сержант Анатолій починав війну в піхоті, пройшов бойові дії на півдні, після поранення перейшов до ППО і нині командує мобільною вогневою групою.
У Валерія шлях інший: без попередньої служби, без бойового минулого — зате з цивільним досвідом водія, який тепер потрібен війську.
