Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Повернувся з-за кордону, щоб захищати Батьківщину.
Сергій народився 25 жовтня 1980 року в Кременчуці. Навчався в гімназії № 16, далі освіту здобув у педагогічному училищі. Певний час жив за кордоном.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ повернувся до України та став до лав ЗСУ.
Антон, який товаришував із Сергієм з дитинства, розповів, що вони багато часу проводили разом, але згодом війна їх роз’єднала: обидва пішли боронити Батьківщину, але в різних підрозділах.
«Під час служби ми спілкувалися, трохи перетиналися в місті, коли були на реабілітації тут. Це була дуже щира людина», — пригадує чоловік.
Пані Тетяна, подруга мами Сергія, зазначає, що підтримувала родину, коли військовому потрібна була допомога на фронті.
«На початку війни він був в Ізраїлі — гостював у мами. А тоді повернувся і пішов воювати. Вона дуже пишається, що має такого сина. І він про неї турбувався», — ділиться жінка.
«Сергій був дуже сміливий, дуже добрий, ніколи нікому ні в чому не відмовляв, завжди йшов на допомогу. Після закінчення школи він пішов в педагогічне училище. Ну а потім, через деякий час, вони родиною поїхали за межі України», — пригадує класна керівниця Ірина Скиба.
Незадовго після початку повномасштабної війни вона побачила в соцмережах фото Сергія у військовій формі. За словами жінки, це її не здивувало, адже він був упевнений, рішучий і дуже любив Україну.
«Ні в душі, ні в серці, ні в голові не вкладається, що це таке могло статися. Мені так здавалося, що він сильний, мужній, що все буде добре і з ним не може такого трапитися. Уклінна дяка Сергію, дяка батькам за виховання такого сина», — додає пані Ірина.
За словами офіцера відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК СП лейтенанта Іванчикова, до лав Збройних Сил України Сергій приєднався у квітні 2022 року.
«Служив на посаді розвідника-навідника розвідувального відділення. Помер 9 червня 2026 року під час лікування у медзакладі на Тернопільщині від інфаркту міокарда. Вічна шана захиснику», — додав Іванчиков.
Із Сергієм Коршаком попрощалися 4 серпня 2026 року у Кременчуцькому міському палаці культури та Свято-Миколаївському соборі. Похований воїн на меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України Свіштовського кладовища.
У нього залишилися батьки.
Вічна пам’ять і шана Воїну!
Фото з сайту Кременчуцький Телеграф
За матеріалами: Кременчуцький Телеграф
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
