Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Він приїхав захищати Україну, хоча в нього немає тут жодних коренів.
Брок Грінвуд народився в місті Харві-Бей, штат Квінсленд, Австралія. З дитинства цікавився історією, вивченням іноземних мов і літературою.
«Брок був наймолодшим із чотирьох дітей у родині, дуже добрим та щирим хлопцем», — згадує про сина його мама Кассандра Паркер.
Жінка каже, у рідній Австралії вона не хотіла, щоб хлопець їхав на війну в Україну. Намагалась його відмовити, але все було марно.
«Перший раз він пропустив літак, але його це не зупинило. Через пів року він полетів в Україну», — пригадує Кассандра для ТРК Надвірна.
У березні 2023 року Брок приєднався до лав ЗСУ. Служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України. Згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». Обрав собі позивний Chippy, що є скороченням від Fish and Chips — риба в клярі з картоплею фрі, яка була його улюбленою стравою і він часто купував її на узбережжі океану в рідному Харві-Бей.
«Чіппі був одним із перших членів команди Thorne Group. Більше року він служив по всій Україні, виконуючи диверсійно-розвідувальні завдання на півночі та беручи участь в окопних боях на Донбасі. Без нього команда не була б такою, якою є зараз», — зазначив його командир Джейк Ваддінгтон із Великої Британії.
Під час війни Брок почав писати книгу. Маючи хист до графічного дизайну, самостійно створював шеврони, логотипи та елементи мерчу для Thorne Group.
«Ми познайомились із Броком взимку 2023 року у Львові, де я навчалась. Тоді він приїхав захищати Україну, хоча у нього тут немає жодних коренів… Брок був неймовірно мужнім, красивим і хотів допомогти усім, навіть тим, кого не знав особисто. Про Україну він дізнався із підручників», — розповідає Софія.
Каже, щойно Брок довідався про російську агресію, вирушив захищати Україну з рідної Австралії. Його війна тривала понад 15 місяців.
«Коли Брок їхав на позиції, записував для мене коротенькі відео. Казав, що він надто великий, аби його вбили. Просив не переживати… Ми планували з ним багато подорожувати», — пригадує Софія.
Свою останню відпустку Брок провів із Софією у Надвірній, що в Івано-Франківській області.
«Я дуже пишалася ним і була рада, що він прийняв моє запрошення святкувати Великдень разом з моєю родиною. Йому сподобалось наше місто, і він сказав, що хотів би жити в такому охайному, маленькому містечку біля гір. Броку дуже подобалися наші Карпати», — додає Софія.
Брок загинув під артилерійським вогнем 5 липня 2024 року у Серебрянських лісах, біля міста Кремінна, що на Луганщині. Він останнім виходив з позицій, щоб зберегти особовий склад. Його побратими доклали всіх зусиль, аби забрати тіло Брока з поля бою. В Києві з ним прощалися на Байковому кладовищі 17 липня 2024 року. Після цього відбулася кремація. Прах відправили в Австралію, де Брока поховали 23 серпня 2024 року.
«Тепер я намагаюсь якомога більше розповідати про Україну, аби більше людей знали про цю війну і докладали більше зусиль, аби її завершити. Тепер для мене Україна — це частина мене і частина моєї родини теж тепер живе в Україні», — розповіла Кассандра Паркер, коли вперше приїхала в Україну, щоб взяти участь у заходах до другої річниці загибелі сина.
Ці заходи провели на Алеї Слави у Надвірній, де встановили банер у пам’ять про 24-річного Брока.
«Прийшли багато людей. Було дуже емоційно…» — ділиться Кассандра.
В Івано-Франківську Кассандрі Паркер вручили медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», якою її сина посмертно нагородили за мужність, самопожертву та вагомий внесок у боротьбу за свободу й незалежність України.
«Твоя мама проїхала тисячі кілометрів, щоб дістатись до міста, де знаходиться твій прапор пам’яті, і зустрітись зі мною, тому що ти хотів, аби ми завжди були разом…Люди, які ніколи не бачили тебе і яких ти ніколи не мав шансів зустріти, прийшли вшанувати Твоє життя і Твою пожертву. До Твого портрету люди принесли стільки квітів, мій Брок… Та жодна церемонія і жодна нагорода ніколи не зменшать мою біль від втрати Тебе», — напише пізніше дівчина Брока, Софія.
Брок Тенант Грінвуд нагороджений Хрестом Добровольця «Честь і слава».
У Брока залишились тато Стівен, брати Шейн і Вілсон, сестра Коуді, кохана Софія та мама Кассандра. Попри біль втрати, тепер вона продовжує справу свого сина — підтримує українських дітей і родини, які постраждали від війни.
Слава Герою!
Ірина Дружук
Фото зі сторінки Софії Николайчук та голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
