Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Ілля з позивним «Бродяга» починав як командир загону добровольців, в складі піхотного підрозділу, пройшов найважчі напрямки, серед яких - Бахмутський.
Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто не виходить на позицію непідготовленим, чому в батальйоні не потрібен поліграф і чи змінять нові контракти ставлення до військової служби.
«Спочатку — життя. Потім — задача»
Свою головну формулу «Бродяга» виніс іще з піхоти, з-під Бахмута: «Спочатку — збереження життя, потім — виконання задачі, а потім — збереження майна». Саме в такій послідовності. Тому кожне рішення тут рахують і перераховують десятки разів.
«Якщо ти приймаєш рішення — ти береш на себе відповідальність, — пояснює комбат. — Боєць, який іде на виконання задачі, має чітко усвідомлювати, що йому робити і як ти його збережеш. Командир повинен пройти всі ці рівні сам».
Ще один принцип, який у батальйоні звучить як девіз: розумій, про що говориш, і не говори про те, чого не розумієш. «Якщо я чогось не розумію — я не боюся запитати свого підлеглого, щоб він мені пояснив. Хай це буде звичайний пілот, а я командир батальйону. Війна динамічно змінюється: вони ходять на позиції, а я вже не ходжу. Як бути в темі? Тільки слухати знизу нагору».
У комбата завжди є план. Точніше, три: основний, середній і запасний. Цю науку йому з перших днів війни передав перший командир роти, якого «Бродяга» називає просто — пан Поляк. «Я іноді думаю на три кроки вперед. Хтось бачить перший крок, а я вже третій. Втрата контролю — це втрата людей».
Війна розумом: пляшки, гілки й листівки на 50 кілометрів углиб
431-й — підрозділ технологічний, де мова йде в першу чергу про методи виконання завдань. Жодна задача тут не виконується «по-квадратному»: спершу питання — який буде вплив на напрямок, що ми з цього отримаємо, що для цього потрібно.
«Якщо ми проводимо дистанційне мінування — це не просто скинути міну. Її треба замаскувати: у пляшку, гілками обмотати, щоб противник не побачив і не розстріляв», — розповідає комбат.
А коли бомбери й нічні засоби ураження працюють на глибину 50+ кілометрів, разом із боєприпасами летять листівки з контактним телефоном: здавайся — будеш жити. «Потім даємо їм тиждень — і тиждень не чіпаємо. Працює? Телефонують», — усміхається «Бродяга».
Еволюцію дронів комбат бачив ізсередини — від першого «Мавіка» в піхоті до сьогоднішніх місій на сотні кілометрів. Переломний момент запам’ятав назавжди: «Завдяки одному „Мавіку“ сусідній роті передавали інформацію — і два бійці змогли відбитися від десятьох вагнерівців. Уже тоді прийшло розуміння: це майбутнє».
Сьогодні це майбутнє виглядає буденно складним. «Дехто думає: взяв пульт і полетів. Це так не працює. Якщо ми летимо на 300+ кілометрів, треба прописати місію: куди обійти, якою висотою, врахувати погоду, вітер, лінії електропередач. Це треба перешерстити багато».
Зграя: рівень довіри замість поліграфа
Одним словом свій підрозділ комбат описує коротко: «Бродяги». А секрет успішного підрозділу — так: відповідальність від командира до бійця. «Ми всі рівні. Але кожен на своїй посаді взяв свій рівень відповідальності. Блату ні для кого немає».
Чи важко в бойовому підрозділі тримати людиноцентричність? «Важко, — чесно визнає комбат. — Бути справедливим і водночас не розпустити повну демократію, бо це буде хаос». В анонімних відгуках бійці описують його як вовка, якого бояться і поважають. Він знизує плечима: «Можливо, так і є». А повністю, на сто відсотків, довіряє тим, хто з ним із першого дня війни.
Новачків тут не перевіряють на поліграфі. «Кожен, хто прийшов, отримує рівень довіри. І від нього залежить, як швидко він її вичерпає. Якщо хочеш обманути, зашаритися — спливеш. Колектив іде в ритмі, а ти будеш не в ритмі. У нас ніхто не краде. Це нонсенс — це питання ніколи навіть не піднімалося».
Три речі, каже комбат, відрізняють «Бродяг» від інших. Перша: «У нас дійсно, не на словах, цінують життя людей. За кожного бійця буде боротися кожен командир — від комбата до командира взводу. Це видно і по історії підрозділу, і по втратах, і по напрямках, де ми були — а ми були на найгарячіших». Друга: жоден боєць не виходить на позицію непідготовленим — окрім стандартного БЗВП, кожен проходить додаткову підготовку від сержантів із бойовим досвідом і фахове навчання. І третя: «Солдат за комбата, комбат за солдата. Ми один за одного. Я не дам забрати в мене бійця».
Кого шукає комбат: інженери, айтішники і трохи геймери
«Зараз мені критично необхідні інженери. Інженери, техніки, айтішники, радіофізики — ті, хто вміє працювати з програмами, софтами, прошивками», — окреслює потребу «Бродяга». Екіпаж БпАК — це четверо: пілот, другий пілот-оператор, механік і водій. Механіків і водіїв знайти простіше, інженерів — найважче. При цьому необов’язково бути програмістом: підійде і музикант, який працював зі звуковим софтом і крутив кабелі.
Головна риса — командність: «Один в полі не воїн. Це основне». Допомагає і геймерський досвід: «Людині, яка грала в ігри, молодій — дрони даються легше, ніж дядьку 45+. Бо це софти, прошивки, IP-адреси, старлінки».
Шлях від цивільного до компетентного члена екіпажу — приблизно півроку: базова військова підготовка, фахова — на програмах «Дельта», «Вежа», «Кропива» і конкретних комплексах, а потім два місяці на бойових, щоб здобути досвід. У процесі підготовки видно, кому йти на пілота, а кому — на механіка.
Кілзона — 20 кілометрів, а «бойова» зона виплат — п’ять: питання, про яке треба говорити
Є тема, на якій комбат зупиняється окремо, — зони бойових виплат для екіпажів безпілотних систем. За чинною логікою нарахувань максимальну винагороду отримує той, хто виконує задачі в районі першого ешелону батальйону — за статутом це три з половиною, до п’яти кілометрів від переднього краю. «Якщо пілот працює в цих межах — він отримує додаткову винагороду 100 тисяч. Якщо ні — 30», — пояснює «Бродяга».
Проблема в тому, що війна дронів у ці статутні кілометри давно не вміщається. «Вибачте, але на сьогодні кілзона — 20 кілометрів. Ми працюємо з 10-15. Виходить, артилерія вийшла на вогневу — вже отримує по максимуму, а екіпаж дрона, який щодня уражає противника з 15 кілометрів, — ні», — розводить руками комбат. Дистанція тут — не показник безпеки: саме екіпажі БпАК противник полює в першу чергу, і глибина їхньої роботи визначається дальністю комплексів, а не бажанням бути далі від фронту. «Ми розраховували, що будуть зміни, як для артилеристів, як для ППОшників, — для нас так само. Поки не відбулося», — констатує він.
Водночас у батальйоні уважно вивчили нову систему: юрист підрозділу вичитав, що «Бродяги» належать до бойових контрактів, і тепер чекають деталізації. Інформації, яку комунікує Міноборони, каже комбат, у загальному достатньо, щоб зрозуміти, хто куди рухається, — роз’яснення виходять поетапно.
«Два роки — і ти маєш право звільнитися. Це важливо»
Логічно запитати: чи змінять вищі виплати, чіткі терміни служби й можливість обирати підрозділ, ставлення до військової служби? Комбат відповідає без агітації:.
«Одну новину мій особовий склад сприйняв однозначно позитивно: фіксований термін служби. Два роки бойового контракту — і ти маєш право звільнитися. Це важливо», — каже він. Визначеність «коли я повернуся додому» — саме те, чого бракувало армії всі ці роки.
Можливість самому обирати підрозділ комбат оцінює тверезо: «Тут дві сторони медалі. З одного боку, це правильно: є командири, які розвивають людей, а є, на жаль, і нехороші — від них бійці тепер можуть піти. З іншого — починається переманювання: пілотів не так багато, і йде біганина від одного до іншого, хто краще забезпечить. На мою думку, треба створити для всіх підрозділів однакові умови — і тоді командири дадуть результат». Утім, у самих «Бродяг» цієї конкуренції не бояться: підрозділу, де за кожного бійця борються, втеча людей не загрожує.
А якою взагалі має бути сучасна військова служба? «Це довга розмова, бо все починається з держави: хто має служити, як їх мають готувати, як розподіляти, які стратегічні плани в Генерального штабу», — міркує «Бродяга». Його власна відповідь, по суті, — весь його батальйон: служба, де рішення приймають із розумінням їхньої ціни, де боєць підготовлений до задачі, а відповідальність несуть усі — від солдата до комбата.
Що ж сьогодні найбільше впливає на мотивацію військовослужбовців? Комбат не прикрашає: «Втома. Такої мотивації, як у 2022-му, вже немає — „старички“ тримаються, але всі хочуть визначеності. І справедливість. Військові хочуть справедливості: щоб служити приходили і ті, хто сховався за бронюваннями». Саме тому, переконаний він, чіткі терміни, гідні виплати і право обирати своє місце в війську — кроки в правильному напрямку: вони повертають людям і визначеність, і відчуття справедливості.
Переглянути вакансії 431-го окремого батальйону безпілотних систем і подати заявку можна на сайті 431brodiahy.army, телефон: 093 431 0 431. Долучайся до зграї — серед бродяг усі свої.
