Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У березні 2022 року під Ізюмом українські зенітники збили російський Су-34, маючи в бойовій машині лише одну ракету.
Про це повідомило Повітряне командування «Захід».
Тієї ночі українські зенітники вже відпрацювали по російських розвідувальних безпілотниках.
Після цього в самохідній вогневій установці залишилася одна ракета. За таких умов екіпаж міг залишити бойову позицію, адже після останнього пуску машина фактично ставала беззбройною.
Однак близько п’ятої ранку в зону ураження зайшли ворожі літаки. Зенітники могли уникнути протиповітряного бою, але вирішили залишитися, бо російська авіація била по українській піхоті.
«Казали, що тоді не змогли б дивитися в очі піхотинцям, яких росіяни бомбили», — йдеться в повідомленні.
Після команди «Бийте в крайню пташку!» старший оператор бойової обслуги Олександр виявив ціль, супроводив її та здійснив пуск.
«Крайньою пташкою» був російський Су-34.
Олександр розповів, що до зенітного ракетного полку перевівся з окремої механізованої бригади імені короля Данила ще сержантом.
За його словами, тоді він навіть не думав, що колись командуватиме бойовою машиною.
«Але завжди хотів професійно зростати. Тому навчався, закінчив офіцерські курси. А у 2016 році вперше познайомився з „Буком“», — зазначив військовий.
Він вивчав бойову машину до найменших деталей: технічну будову, функції кожного члена екіпажу та алгоритми роботи комплексу. Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів на Луганщині.
Досвід, який роками накопичував на навчаннях, довелося застосовувати вже в реальних боях.
Механік-водій Василь, який виконував бойові завдання разом з Олександром на Херсонщині, розповів, що найбільше його вражало ставлення офіцера до справи.
За його словами, командир працював із «Буком» більше, ніж сама бойова обслуга, не уникав ані ремонту, ані бойової роботи.
«Якщо виникала несправність, наполегливо і спокійно шукав причину й робив усе, щоб машина знову могла працювати по цілях», — розповів Василь.
Він також назвав Олександра одним із найспокійніших офіцерів, з якими йому доводилося служити.
«Навіть у найгарячіші моменти — жодної паніки. Усе чітко, виважено й холоднокровно», — зазначив механік-водій.
Сьогодні Олександр командує зенітною ракетною батареєю.
Своїм головним завданням як командира він називає не лише успішне виконання бойових завдань, а й збереження людей та бойової техніки.
