Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Гвардієць 2-го Шосткинського полку з позивним «Маестро» розповів про один із найважчих виходів на позиції у Торецьку.
Про це повідомили у Національній гвардії України.
За словами військового, найскладнішим виявився навіть не сам бій, а шлях до позицій, який міг обірватися ще до початку виконання завдання.
Група мала дістатися до позиції в Торецьку, замінити побратимів і зайняти оборону.
«Щойно ми під’їхали, по нас почався обстріл. Згодом ми йшли по темряві, тримаючись за стіни дев’ятиповерхівки, стався дуже сильний вибух, вибило несучу стіну першого поверху і мене відкинуло», — розповів «Маестро».
Після того як бійці опинилися в укритті, будинок не витримав чергового удару.
Частина конструкцій обвалилася, а зв’язок із зовнішнім світом зник: радіостанція перестала працювати, і певний час про долю групи ніхто нічого не знав.
«Нас якийсь час вважали загиблими. Потім ми розібрали завали, перейшли підвалом до другого під’їзду і вже там змогли вийти на зв’язок. Але всі наші речі, вода, провізія та боєкомплект залишилися під завалами», — згадує військовослужбовець.
Щоб вижити, гвардійці почали шукати воду.
Один із побратимів запропонував прострелити трубу опалення. В одній із труб вода була.
«Вона була іржава, але це була вода. Ми набрали приблизно двадцять літрів. Ми фільтрували воду через ватні тампони, але вона все одно залишалася коричневою. Саме вона допомогла нам вижити», — розповів «Маестро».
Після виконання бойового завдання для гвардійця настала найемоційніша мить — повернення додому.
«Я дуже хотів обійняти дружину і своїх дітей. Коли дружина побачила мене на порозі, вона почала плакати. Але це були сльози щастя», — сказав військовий.
