Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
«Воїн із посмішкою», який став на захист України у найважчий час.
Олександр народився 7 жовтня 1980 року в селі Велика Глумча на Житомирщині. Згодом родина переїхала на Харківщину, де він навчався у Вільшанській загальноосвітній школі.
Після закінчення школи здобув фах у Харківському машинобудівному коледжі за спеціальністю “Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд”. Пізніше продовжив навчання у Харківському інституті фінансів Київського національного торгівельно-економічного університету, де опанував спеціальність “Фінанси і кредит”.
Упродовж багатьох років Олександр працював на одному з найбільших промислових підприємств Харкова – АТ “Українські енергетичні машини” (раніше “Турбоатом”). Розпочав трудовий шлях учнем токаря у 2005 році, завдяки наполегливості та професіоналізму пройшов усі щаблі кар’єрного зростання і став начальником дільниці гідротурбінного цеху №83.
У мирному житті Олександр захоплювався спортом, цікавився автомобілями та мотоциклами. Однак із початком російсько-української війни у 2014 році він без вагань став на захист країни. Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік продовжив військову службу у складі 123-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Побратими згадують його як людину, яка навіть у найважчі моменти не втрачала оптимізму та підтримувала інших. Саме тому між собою вони називали його “воїном із посмішкою”.
За роки служби Олександр був відзначений численними нагородами. Серед них – відзнаки “За службу державі” та “За вірність присязі” (2015), “За оборону Щастя” (2016), медаль Президента України “Захиснику Вітчизни” (2017), “Хрест бойового братерства” (2020), нагороди “За вірну службу” III ступеня та “Сили ТрО Куп’янськ – Готові до опору!” (2023), а також відзнака Президента України “За оборону України” (2025).
20 липня 2025 року 44-річний майстер-сержант Олександр Яценко загинув у бою поблизу села Вовчанські Хутори Харківської області.
Посмертно захисника нагородили найвищою відзнакою Харківської обласної ради “Слобожанська слава”, а також орденом “За мужність” III ступеня.
Поховали Олександра Яценка на 18-му кладовищі у Харкові. У чоловіка залишилися дружина та двоє синів.
Вічна пам’ять Захисникові!
Валерія Фургалець
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
