Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Перед юнаком були відкриті двері до успішної міжнародної кар’єри. Він міг залишитися за кордоном, але обрав Україну.
24 травня 2026 року зупинилося серце військовослужбовця спеціального підрозділу Служби безпеки України, старшого сержанта Єгора Басюка з позивним «Парадокс». «Серце молодого спортсмена, відмінника навчання, людини з блискучими перспективами та сильним характером», — написали у Спортивному Комітеті України.
Єгор народився 10 лютого 2004 року у Вінниці. З дитинства його вирізняли наполегливість, допитливість і внутрішня дисципліна. Особливе місце в його житті займав спорт. Він серйозно займався спортивним орієнтуванням, став кандидатом у майстри спорту України, неодноразово демонстрував високі результати на змаганнях. Також захоплювався велоспортом.
Вільно володів англійською мовою, здобув освіту за спеціальністю «Міжнародні фінанси та банківська справа» у Східно-Середземноморському університеті на Північному Кіпрі, отримав диплом з відзнакою.
«Перед юнаком були відкриті двері до успішної міжнародної кар’єри. Він міг залишитися за кордоном, будувати професійне майбутнє в комфортних умовах, далеко від війни. Але обрав Україну», — кажуть колеги.
Побратими Єгора згадують, що саме тому позивний «Парадокс» пасував йому якнайкраще.
«У той час, коли багато молодих людей шукали безпечного життя за межами країни, він повернувся додому, щоб стати до лав захисників. Ще до військової служби Єгор цілеспрямовано готувався до оборони держави. Самостійно вивчав топографію, опановував керування безпілотниками, витрачав власні кошти на спеціалізовані курси, навчання та технічне обладнання», — розповідають вони.
У 2025 році розпочав службу в Силах оборони України. Після проходження підготовки служив у спеціальному підрозділі СБУ. Виконував бойові завдання у складі однієї з найдосвідченіших груп спецпризначення. «Парадокса» цінували за професіоналізм, відповідальність, витримку та готовність завжди підставити плече.
Командир Єгора з позивним «Шериф» згадує: «Для свого віку він був дуже мудрим. Швидко став частиною нашої сім’ї спецпідрозділу, увібрав у себе всі принципи братерства. Під час останнього бойового виходу, коли Єгор заступав на позиції, я глянув йому у вічі і промайнула думка: “Наш!”».
23 травня 2026 року під час виконання бойового завдання службовий автомобіль, у якому перебував Єгор, потрапив під ворожий обстріл, унаслідок чого військовослужбовець дістав тяжкі поранення. Захисника евакуювали до лікарні у Дніпрі, де медики боролися за його життя. На жаль, наступного дня його серце зупинилося.
За мужність і героїзм Єгору Басюку посмертно присвоєно військове звання старшого сержанта та нагороджено медаллю «За відвагу».
Військового провели в останню путь 27 травня 2026 року у Вінниці. Останній спочинок знайшов на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Його батько, вінницький журналіст Юрій Басюк, із початку повномасштабного вторгнення також став до лав Сил оборони України і продовжує службу. Прощаючись із сином, він пообіцяв помститися ворогу за його загибель.
Світла пам’ять і низький уклін Герою!
За матеріалами Суспільне, Спортивний Комітет України
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
