Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Під час Харківського контрнаступу бійці 80-ї бригади забрали собі російський «Тигр», покинутий окупантами під час втечі.
Про цю історію розповіли на сторінці 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, оприлюднивши архівні кадри тих подій.
Головний герой відео — офіцер бригади Максим, який під час Харківського контрнаступу командував розвідувальним взводом.
За його словами, спочатку українські військові помітили російський «Тигр» за допомогою безпілотника. По машині відпрацював мінометний розрахунок, після чого десантники побачили, як окупанти залишають техніку та тікають.
«Почало горіти. Ми побачили, як вони звідти втікають. Ну все, думали, машина знищена», — згадує військовий.
Та коли група підійшла ближче, з’ясувалося, що бронеавтомобіль лише замаскований у посадці та цілком придатний до використання.
Перед тим розвідники намагалися полювати на російські танки, однак задум не спрацював. Після кількох кілометрів переходу пішки бійці вирішили повернутися до покинутої машини.
«Кажу: давай спробуємо його завести. Бо, чесно, п’ять чи шість кілометрів уже натягалися того заліза. Нога почала відмовляти», — розповів Максим.
Спроба виявилася вдалою.
«Попробували. Заводиться. Сіли. Поїхали», — пригадує офіцер.
Як з’ясувалося згодом, це рішення було дуже вчасним. Уже наступного дня росіяни почали накривати район артилерією та танками.
«Ми прийшли туди, а ландшафт помінявся. Всі дерева зрізані», — розповів військовий.
У бригаді зазначають, що окупанти зрозуміли: повернути бронемашину не вдасться, тому вирішили її знищити вогнем танків. Однак на той момент «Тигр» уже давно працював на нових власників.
За словами Максима, після невдалого полювання на танки трофейна машина стала для бійців справжнім подарунком.
«Ми такі щасливі були від того „Тигра“. У той день сподівалися, що зараз гарно пополюємо танки, без втрат відійдемо. Не вийшло. А тут стоїть „Тигр“. Ми були щасливі», — згадує десантник.
