Після того, як Сили оборони взяли під вогневий контроль ворожу логістику, перерізаючи ударними безпілотниками так званий «сухопутний коридор» та інші…
Польща сьогодні — не просто сусід України.
В умовах широкомасштабної війни вона стала одним із ключових союзників Києва, адвокатом України в Європейському Союзі та країною, яка добре розуміє ціну російської загрози.
29 травня в Польщі відзначають державний День ветеранів дій за кордоном. Це свято було встановлене Сеймом для вшанування військовослужбовців, які брали участь у закордонних миротворчих та військових місіях. Про трансформацію безпеки Європи, роль ветеранів, українсько-польські відносини та майбутнє росії кореспондентка АрміяInform ексклюзивно поспілкувалася з Пйотром Лукасєвичем — дипломатом, військовим і людиною, яка дивиться на війну не лише очима політика, а й очима офіцера.
— Ви маєте військовий досвід. Наскільки він допомагає вам у дипломатичній роботі під час війни в Україні?
— Передусім хочу подякувати за це інтерв’ю. Для мене велика честь говорити з українською аудиторією. І насамперед — хочу висловити глибоку повагу та співчуття українцям.
Мій військовий досвід дуже впливає на те, як я сприймаю цю війну. Я постійно спостерігаю за тим, як українці захищають свою державу, як діють військові, як організована оборона. Я аналізую, який досвід ми, поляки, можемо перейняти, а що неможливо перенести в наші реалії через різницю між нашими арміями, масштабами чи умовами.
Саме тому я залишаюся, певною мірою, військовим дипломатом. Як керівник місії та очільник посольства, я маю природне професійне бажання спостерігати за війною, за людьми, які воюють, і уявляти, який вигляд мав би подібний сценарій для Польщі.
— Україна і Польща сьогодні — не лише стратегічні партнери, а й, мабуть, найближчі союзники. Як український досвід війни може бути корисним Польщі та всій Європі?
— Ми почали цю співпрацю в класичному дипломатичному форматі, але сьогодні вона вже значно глибша. Польща понад 20 років є членом Європейського Союзу, і ми бачимо себе одним із головних адвокатів України на шляху до ЄС.
Наші країни мають багато спільного: схожу історію трансформації, демографію, економічні виклики. Ми можемо показати Україні власний шлях — як країна, яка пройшла складний процес інтеграції та стала успішним членом Європейського Союзу.
Для Польщі допомога Україні — це не просто політика. Це певний моральний обов’язок. Українці сьогодні захищають не лише свою державу. Вони захищають ті цінності, на яких тримається вся Європа.
Саме тому ми намагаємося допомагати в усіх можливих напрямках: військовому, дипломатичному, гуманітарному, політичному. І ця співпраця працює в обидва боки — ми теж вчимося у вас.
— Військові часто повертаються з війни в іншу реальність, де цивільне суспільство не завжди їх розуміє. Як держави повинні працювати з ветеранами?
— Це надзвичайно важливе питання. Польща вже зараз реалізовує низку програм допомоги ветеранам в Україні. Ми відкрили близько 20 ветеранських центрів у різних областях. Також працюємо над створенням великого довготривалого реабілітаційного центру поблизу польського кордону у Львівській області.
Коли ви заходите до нашого посольства, то бачите фотографії українських військових польського походження, які загинули, захищаючи Україну. Для мене це дуже символічно. Саме ці люди — справжній міст між нашими народами.
Ми повинні говорити про ветеранів не лише як про людей, яким потрібна допомога. Ми маємо ставитися до них як до героїв і патріотів. І тут є принципово важлива річ: не ветерани повинні адаптуватися до суспільства, а суспільство має адаптуватися до ветеранів.
Україна матиме величезну ветеранську спільноту — безпрецедентну для сучасної Європи. І я переконаний: ветерани можуть стати не проблемою, а основою суспільства. Вони можуть бути його кістяком — завдяки дисципліні, патріотизму, навичкам, здатності брати відповідальність і діяти.
Найгірше, що можна зробити, — це боятися ветеранів або створювати навколо них негативні стереотипи. Навпаки, суспільство має будуватися з урахуванням їхнього досвіду та ролі.
— Якою, на вашу думку, стане ця війна для Європи через 20 років?
— Якщо говорити про справжній результат цієї війни, то я бачу його не лише в перемозі України. Головний результат має полягати у трансформації росії.
Я не знаю, яким саме буде цей процес. Але росія повинна змінитися через власну поразку. Вона не може залишитися імперською, колоніальною, агресивною державою, яка живе ідеєю експансії.
Для українців, поляків, литовців, естонців, білорусів — для всієї Центральної Європи життєво необхідна інша росія. Менш агресивна, менш небезпечна, така, з якою можна буде співіснувати без постійної загрози війни.
— Як війна в Україні змінила польське відчуття безпеки?
— Після Другої світової війни Польща не мала досвіду війни безпосередньо біля свого кордону. А тепер ми маємо ситуацію, коли на нашому кордоні триває масштабна війна, коли мільйони біженців перетинають країну, коли російські дрони заходять у наш повітряний простір.
Це кардинально змінило наше мислення.
Польща отримала потужний стимул посилювати власну армію, безпеку та міжнародні союзи. Ми зараз живемо у повністю новій системі безпеки.
Нещодавно Польща та Велика Британія підписали нову угоду із серйозним військовим компонентом. І це лише один із прикладів того, як змінюється архітектура безпеки Європи.
Я переконаний, що через 10 років Польща буде значно сильнішою у військовому плані, ніж була до початку цієї війни.
— Як ви бачите українсько-польські відносини через 10 років?
— Європейський Союз — це наша спільна «нова Річ Посполита». Саме в межах ЄС я бачу майбутнє партнерство Польщі та України.
Ми будемо союзниками, економічними партнерами, державами, які мають спільні інтереси в Європі.
Але між нами є й щось більше. Наші народи дуже близькі — культурно, історично, мовно, релігійно. Сьогодні у Польщі живуть близько двох мільйонів українців. В Україні є польська громада. Ми дуже глибоко пов’язані між собою.
І я впевнений: ті відносини, які ми будуємо зараз, працюватимуть на майбутні покоління українців і поляків.
— Яку роль у сучасній війні відіграють військове лідерство та мораль?
— Україна сьогодні створює унікальний історичний досвід. У сучасному світі ми ще не бачили країни, де військові та ветерани мали б настільки масштабну роль у суспільстві.
Польський досвід не можна порівняти з українським. Наші ветерани — це тисячі людей після Афганістану, Іраку чи Балкан. Україна ж матиме сотні тисяч ветеранів.
Тому нині дуже важливо не допустити страху перед ними. Не створювати образ «небезпечних людей після війни». Навпаки — потрібно бачити у ветеранах потенціал для побудови сильної держави.
Вони мають унікальні якості: дисципліну, витривалість, технічні навички, здатність діяти у кризі, відповідальність. І все це може працювати не лише на війні, а й у мирному суспільстві.
— Що б ви хотіли сказати українським військовим, які нині на фронті?
— Ви воюєте за свою країну. За її краще майбутнє. І водночас — за кращу Європу.
Дякую вам за це.
Вічна вдячність українським героям.
— І останнє. Яку пораду ви дали б молодим офіцерам?
— Не сидіть і не чекайте можливостей. Шукайте їх самі.
Дійте. Будьте ініціативними. Використовуйте свою енергію, знання, навички та силу для служіння своїй країні.
Будьте найкращими солдатами під час війни і найкращими громадянами після неї.
Це стосується і українських, і польських офіцерів. Лідер — це людина, яка діє, а не чекає.
Оператори Тарас Перетятко, Дмитро Калепка
