Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Юрій на псевдо «Мурзік» раніше працював слюсарем-автомеханіком, а тепер доставляє особовий склад і провізію на бойові позиції.
Про нього розповіли на сторінці Угруповання військ «Схід».
Він приєднався до лав 100 бригади на початку повномасштабного вторгнення. За його плечима — найгарячіші напрямки війни: Київщина, Лиман, Покровськ, Торецьк та Костянтинівка. За цей час він пройшов шлях від водія до головного сержанта взводу. Та згодом сам попросився повернутися за кермо.
«Кермування мені ближче до душі», — каже «Мурзік».
У цивільному житті Юрій працював слюсарем-автомеханіком, тому техніка для нього — звична справа. Сьогодні його головне завдання — вчасно та безпечно доставити особовий склад і провізію на бойові позиції, а потім повернутися назад живим.
«Кожен виїзд та заїзд — це ціла спецоперація. Ворог полює на наші „коробочки“, тому ми намагаємося бути на кілька кроків попереду, аби зберегти людей та техніку», — розповідає Юрій.
За його словами, за останні роки війна змінилася дуже суттєво. Небо над позиціями постійно контролюють дрони, а поле бою дедалі більше наповнюється роботизованими комплексами. Але попри технології, головною силою залишаються люди.
«Війна зараз кардинально змінилася. Але навіть в епоху дронів та роботизованих комплексів, без піхоти — нікуди», — впевнений «Мурзік».
Попри шалену втому та постійні ризики, Юрій не втрачає оптимізму, адже на Волині з перемогою на нього чекає велика та любляча родина.
Закидали гранатами: «Ком» з побратимом зачистив укриття, з якого висувалися росіяни
