Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
За день до вторгнення зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією.
Львів’янин Михайло-Віктор Сцельніков народився 13 жовтня 1994 року. Навчався у ліцеї № 52, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук. Після закінчення вишу працював бізнес-аналітиком у філії ТОВ «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc.
За словами рідних, Михайло-Віктор був щирою, світлою та надзвичайно вмотивованою людиною з чіткою громадянською позицією щодо війни в Україні. Наприклад, за день до повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2022 року, він зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією. Однак її так і не підтримали.
«Лемберґ» вирізнявся відповідальністю, відданістю та високими моральними принципами, завжди підтримував близьких, умів підбадьорити жартом. Був мужнім і жертовним, готовим стати на захист інших. Любив життя, займався бігом, захоплювався стрільбою, піклувався про тварин, був донором крові.
З початком російського повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Спочатку служив у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Там його співслужбовцем був колишній голова Верховної Ради України Андрій Парубій, який згодом загинув від рук біологічного батька «Лемберґа».
«Я бачив і самого Михайла. Вони з групою львів’ян приїхали тоді у 206 бат добровольцями. Батальйон формували у штабі нашої партії на Лаврській. Ми всі, депутати ЄС, записалися туди на початку. Там же був і Андрій Парубій. Його фото у формі зі зброєю на блокпостах з тих часів.
І Андрій, і Михайло, і його мама Олена — патріоти України. Як і Христина Парубій, племінниця Андрія, яка не раз в ефірі „Еспресо“ представляла книгу про «Лемберґа» і заходи на його честь. І так — вони з Андрієм Парубієм на початку війни були разом в одній частині», — розповів депутат «Європейської Солідарності» Микола Княжицький.
Згодом Михайло-Віктор цілеспрямовано перевівся до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
«Він вийшов на Залужного спеціально, щоб його перевели в 93-тю, тому що 93-тя тоді стояла в Бахмуті, і він рвався в найгарячіші точки, щоб бути максимально корисним», — згадувала мама захисника, письменниця Олена Чернінька.
«Він, на свій малий вік як державотворця, вже мав такі стратегії. Він мріяв бути генералом. І найбільшим визнанням було тоді, коли пан Залужний про нього дізнався, коли він перевівся в 93-тю бригаду, дуже наполегливо тренуючись. І для мене це найдивовижніша історія», — розповіла подруга Олени Чернінької Тетяна Пилипець.
Михайло-Віктор служив молодшим сержантом, командиром відділення розвідвзводу і виконував завдання на Запорізькому, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках. За словами мами, на початку війни він мав позивний «Львів». Проте, згодом, коли перевівся у 93-тю окрему механізовану бригаду, одна з позицій, які вона утримувала на фронті, мала назву «Львів». І щоб не плутати, побратими дали йому новий позивний — «Лемберґ».
Загинув Михайло-Віктор Сцельніков у травні 2023 року в Бахмуті у 28 років. Понад два роки його вважали зниклим безвісти, адже тіло тривалий час не могли забрати з поля бою.
Мама «Лемберґа» Олена Чернінька не могла змиритись із втратою сина. Вона почала «спілкування» з ним через дописи у фейсбуці, де публікувала листи до нього. Згодом вони увійшли до її книги під назвою «Лемберґ: мамцю, ну не плач».
«Для мене він завжди живий, я почала з ним спілкуватись через пости у фейсбуку під хештегом „Лемберґ“: мамцю, ну не плач“. Це його слова були: „Мамцю, ну не плач“. І під цим хештегом я почала писати до нього листи. Листи, спогади історій, подій, як все відбувалось. Цей хештег і став назвою книги, а всі ці дописи у фейсбуці я зібрала в книгу», — розповідала Олена Чернінька під час презентації книги в Одесі.
За її словами, у своїй книзі вона навмисне написала, що Михайло-Віктор живий. Зробила вона це для того, щоб підтримати інших матерів військових.
«Знаючи, що може бути будь-який результат, я спеціально залишила його живим, щоб інші мами, які би читали — вони бачать у „Лемберзі“ свого сина — щоб надія не помирала. Щоб вони трималися з нею», — сказала Олена Чернінька.
У серпні 2025 року тіло захисника передали в Україну за обміном. Відтоді тривали необхідні експертизи для встановлення особи. Їхні результати, які підтвердили, що тіло належить «Лемберґу», надійшли в лютому цього року, у день відкриття виставки в пам’ять про нього.
«Виставка була присвячена Михайлові, тому ми не хотіли відміняти. Там чотири роботи присвячені йому. Це одна з них. Він вийшов з позиції і зробив селфі, і навіть не знав, що це селфі одного разу буде на книжці про нього», — розповіла Олена Чернінька.
У Михайла-Віктора Сцельнікова залишилися дружина, мама та бабуся.
Поховали «Лемберґа» у Львові, на Полі почесних поховань № 87 Личаківського кладовища.
Вічна памʼять та слава Герою!
Ігор Федик
Фото: Фейсбук-сторінка Олена Чернінька, Укрінформ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
