Вперше встановлюються зрозумілі терміни служби та створюються прогнозовані правила для військовослужбовців. За словами заступника Міністра оборони України Мстислава Баніка, однією…
За день до вторгнення зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією.
Львів’янин Михайло-Віктор Сцельніков народився 13 жовтня 1994 року. Навчався у ліцеї № 52, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук. Після закінчення вишу працював бізнес-аналітиком у філії ТОВ «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc.
За словами рідних, Михайло-Віктор був щирою, світлою та надзвичайно вмотивованою людиною з чіткою громадянською позицією щодо війни в Україні. Наприклад, за день до повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2022 року, він зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією. Однак її так і не підтримали.
«Лемберґ» вирізнявся відповідальністю, відданістю та високими моральними принципами, завжди підтримував близьких, умів підбадьорити жартом. Був мужнім і жертовним, готовим стати на захист інших. Любив життя, займався бігом, захоплювався стрільбою, піклувався про тварин, був донором крові.
З початком російського повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Спочатку служив у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Там його співслужбовцем був колишній голова Верховної Ради України Андрій Парубій, який згодом загинув від рук біологічного батька «Лемберґа».
«Я бачив і самого Михайла. Вони з групою львів’ян приїхали тоді у 206 бат добровольцями. Батальйон формували у штабі нашої партії на Лаврській. Ми всі, депутати ЄС, записалися туди на початку. Там же був і Андрій Парубій. Його фото у формі зі зброєю на блокпостах з тих часів.
І Андрій, і Михайло, і його мама Олена — патріоти України. Як і Христина Парубій, племінниця Андрія, яка не раз в ефірі „Еспресо“ представляла книгу про «Лемберґа» і заходи на його честь. І так — вони з Андрієм Парубієм на початку війни були разом в одній частині», — розповів депутат «Європейської Солідарності» Микола Княжицький.
Згодом Михайло-Віктор цілеспрямовано перевівся до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
«Він вийшов на Залужного спеціально, щоб його перевели в 93-тю, тому що 93-тя тоді стояла в Бахмуті, і він рвався в найгарячіші точки, щоб бути максимально корисним», — згадувала мама захисника, письменниця Олена Чернінька.
«Він, на свій малий вік як державотворця, вже мав такі стратегії. Він мріяв бути генералом. І найбільшим визнанням було тоді, коли пан Залужний про нього дізнався, коли він перевівся в 93-тю бригаду, дуже наполегливо тренуючись. І для мене це найдивовижніша історія», — розповіла подруга Олени Чернінької Тетяна Пилипець.
Михайло-Віктор служив молодшим сержантом, командиром відділення розвідвзводу і виконував завдання на Запорізькому, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках. За словами мами, на початку війни він мав позивний «Львів». Проте, згодом, коли перевівся у 93-тю окрему механізовану бригаду, одна з позицій, які вона утримувала на фронті, мала назву «Львів». І щоб не плутати, побратими дали йому новий позивний — «Лемберґ».
Загинув Михайло-Віктор Сцельніков у травні 2023 року в Бахмуті у 28 років. Понад два роки його вважали зниклим безвісти, адже тіло тривалий час не могли забрати з поля бою.
Мама «Лемберґа» Олена Чернінька не могла змиритись із втратою сина. Вона почала «спілкування» з ним через дописи у фейсбуці, де публікувала листи до нього. Згодом вони увійшли до її книги під назвою «Лемберґ: мамцю, ну не плач».
«Для мене він завжди живий, я почала з ним спілкуватись через пости у фейсбуку під хештегом „Лемберґ“: мамцю, ну не плач“. Це його слова були: „Мамцю, ну не плач“. І під цим хештегом я почала писати до нього листи. Листи, спогади історій, подій, як все відбувалось. Цей хештег і став назвою книги, а всі ці дописи у фейсбуці я зібрала в книгу», — розповідала Олена Чернінька під час презентації книги в Одесі.
За її словами, у своїй книзі вона навмисне написала, що Михайло-Віктор живий. Зробила вона це для того, щоб підтримати інших матерів військових.
«Знаючи, що може бути будь-який результат, я спеціально залишила його живим, щоб інші мами, які би читали — вони бачать у „Лемберзі“ свого сина — щоб надія не помирала. Щоб вони трималися з нею», — сказала Олена Чернінька.
У серпні 2025 року тіло захисника передали в Україну за обміном. Відтоді тривали необхідні експертизи для встановлення особи. Їхні результати, які підтвердили, що тіло належить «Лемберґу», надійшли в лютому цього року, у день відкриття виставки в пам’ять про нього.
«Виставка була присвячена Михайлові, тому ми не хотіли відміняти. Там чотири роботи присвячені йому. Це одна з них. Він вийшов з позиції і зробив селфі, і навіть не знав, що це селфі одного разу буде на книжці про нього», — розповіла Олена Чернінька.
У Михайла-Віктора Сцельнікова залишилися дружина, мама та бабуся.
Поховали «Лемберґа» у Львові, на Полі почесних поховань № 87 Личаківського кладовища.
Вічна памʼять та слава Герою!
Ігор Федик
Фото: Фейсбук-сторінка Олена Чернінька, Укрінформ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
