Після того, як Сили оборони взяли під вогневий контроль ворожу логістику, перерізаючи ударними безпілотниками так званий «сухопутний коридор» та інші…
Сьогодні, 18 травня, в Україні відзначаються День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Саме цього дня у 1944 році радянський тоталітарний режим здійснив його насильницьку депортацію з історичної Батьківщини.
Як нагадали у представництві Президента України в Автономній республіці Крим, всього за кілька днів понад 200 тисяч людей примусово вивезли на Урал, до Узбекистану, Казахстану, Сибіру та інших віддалених регіонів СРСР за звинуваченнями у нібито зраді.
За згадками очевидців, людей будили серед ночі, давали лічені хвилини на збори та під конвоєм везли у товарних вагонах у невідомість.
При цьому для тисяч родин ця дорога стала останньою, оскільки виснаження, голод, спрага, хвороби та відсутність медичної допомоги забрали життя багатьох людей ще під час перевезення та в перші роки заслання.
У такий спосіб Москва намагалася зламати кримськотатарський народ як спільноту та стерти його з історії півострова.
До прикладу, радянська влада:
- знищила 640 бібліотек початкових шкіл, 221 бібліотека середніх шкіл, 360 хат-читалень;
- зруйнувала 861 кримськотатарську школу;
- вилучила у кримських татар 80 тисяч будинків;
- зрівняла із землею 2400 кладовищ, знищила надгробні пам’ятники, святині тощо.
Попри це, кримськотатарський народ зберіг свою мову, культуру, традиції та почуття гідності, оскільки в місцях депортації люди продовжували виховувати дітей у любові до рідної землі, передавали пам’ять про Крим і віру в повернення додому.
Втім, сучасний кремлівський режим і сьогодні продовжує застосовувати на півострові свої репресивні практики, як-от незаконні обшуки, арешти, переслідування активістів, журналістів і правозахисників, що свідчать про його бажання придушити будь-який голос свободи.
