У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Двічі ставав на захист України, а у перерві створював кровоспинний препарат для побратимів.
Андрій народився 9 березня 1981 року в селищі Тараща Київської області. У шкільні роки цікавився пішохідним туризмом та краєзнавством. У навчанні хлопцю найкраще давались точні та природничі науки: математика, фізика, хімія. Тому після школи вступив на фізико-математичний факультет Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.
Продовжив навчання в аспірантурі, а одночасно викладав у київських школах. З 2003 року почав працювати інженером першої категорії в Інституті хімії поверхні імені О. О. Чуйка НАН України.
У 2014 році Андрій брав участь у Революції гідності, а згодом вирішив долучитись до війська. У військкоматі науковця хотіли залишити в себе діловодом, однак він наполіг на службі в бойовому підрозділі. Так потрапив до 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Позивний «Кремінь» військовий отримав через те, що досліджував кремнієві сполуки в Інституті. Служив мінометником, а згодом розвідником-коригувальником.
«На службі мене запитали, чим займався до того? Сказав, що досліджую сорбенти на основі кремнію. Через мить почув у відповідь: «Це добре, називатимемо тебе „Кремінь“», — згадував Андрій.
Виконував бойові завдання в районі Дебальцевого у 2015 році. Попри осколкове поранення та контузію, він ще декілька годин коригував вогонь артилерії, прикриваючи вихід наших військ з оточення. За це був нагороджений недержавною відзнакою «Народний Герой України».
«Українська артилерія прикривала відхід до останнього, застосовувався досить складний тактичний прийом „вогневий контроль“. Один з коригувальників ар’єргарду виконував завдання. Під час бою дістав осколкове поранення та контузію. Незважаючи на це, він ще кілька годин коригував вогонь. Запитую в офіцерів штабу 25-го окремого мотопіхотного батальйону: „Коригувальник — офіцер?“. Відповідь: „Ні. Він рядовий. Науковець“», — згадує підполковник Віктор Кевлюк.
Після повернення з війська Андрій продовжив свою наукову роботу. У 2017 році захистив дисертацію та здобув ступінь кандидата хімічних наук. Викладав у Київському професійному коледжі інформаційних технологій та поліграфії.
«Андрій був люблячим чоловіком, батьком, братом, другом та наставником. Я ніколи не забуду, з якою любов’ю до Андрія зверталися його учні, якими очима вони на нього дивилися. Пам’ятаю, як він разом з донькою дотепно жартували на грі “Розумна родина”, а його дружина уважно контролювала, щоб усі науково-популярні експерименти були продемонстровані якнайкраще», — згадує колега Христина Кернетська.
На війні він побачив британські кровоспинні пов’язки Celox. Андрій мріяв створити дешевший та якісніший український аналог. Разом із доктором фармацевтичних наук Ігорем Геращенком розробив кровоспинний препарат «Пателен», який не поступався якістю британському аналогу. Практично важливу розробку протестували на щурах на моделі паренхіматозної печінкової кровотечі в лабораторії Інституту біології та медицини Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«Андрій звернувся до нашої наукової групи з пропозицією про співпрацю. Я погодився без вагань, адже тема спільної роботи, запропонована Андрієм, була надзвичайно цікавою і практично важливою: тестування на тваринах нових кровоспинних засобів (гемостатиків), які розробив він разом з іншими вченими Інституту хімії поверхні. Тривала війна Росії проти України, на Сході нашої країни лилася кров, і розробка нових дешевих вітчизняних гемостатиків була дуже доречною й актуальною. Пам’ятаю слова Андрія під час нашої першої зустрічі: „А ще я хочу більше взнати біологію, не з підручників, а працюючи в лабораторії“. За освітою Андрій — хімік, його спеціальність — фізика і хімія поверхні (він захистив кандидатську дисертацію в цій галузі), і його бажання дізнатися більше з іншої галузі науки мені дуже імпонувало», — згадує професор Ігор Комаров.
На жаль, отримати дозвіл на застосування виробу завадила війна. Тому вчені ухвалили рішення виготовляти гемостатик у вигляді порошку та постачати у війська у флаконах.
Окрім наукової діяльності, Андрій вів активне громадське життя. Опікувався гуртком «Джура» у своїй рідній школі в Таращі. Брав участь у місцевих виборах. Активно долучався до ветеранських ініціатив.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ Андрій добровільно повернувся до Сил оборони. Виконував завдання у складі розвідгрупи. Був коригувальником артилерійського вогню на Київщині. 31 березня 2022 року перші партії розробленого за його участю гемостатика доставили в госпіталі. А уже 3 квітня Андрій Кравченко підірвався на міні в районі Броварів та загинув. Поховали військового 19 квітня 2022 року на Байковому кладовищі в Києві.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Кравченко, Віртуальний меморіал КНУ імені Т. Шевченка
За матеріалами: довідки рою «Червона калина» куреня імені Андрія Кравченка Таращанського академічного ліцею «Ерудит», Віртуальний меморіал КНУ імені Т. Шевченка
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
