На тому, що обсяг контрактування виробництва НРК має суттєво зрости порівняно з минулорічним, наголосив під час Ставки наприкінці квітня Президент України та Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський….
Міністерство внутрішніх справ України та АрміяInform розпочинають спільний проєкт «Перезавантаження: віднайти себе у темряві».
«Перезавантаження» — це унікальна 21-денна програма для ветеранів/ветеранок, які повністю або частково втратили зір, що реалізується в Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» МВС України. Програму впроваджує мультидисциплінарна команда фахівців, яка допомагає ветеранам повернути право бути собою навіть у темряві, адаптуватися та навчитися жити далі — з новими сенсами, навичками й вірою у власні сили.
У межах проєкту Міністерство внутрішніх справ України спільно з АрміяInform детально ознайомлять із програмою та дадуть відповіді на всі запитання.
Точка, де починається відновлення
Сьогодні ми пройшли тим маршрутом, яким 21 день, крок за кроком, рухаються наші ветерани — за унікальною програмою, розробленою мультидисциплінарною командою Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України. Це шлях відновлення, де кожен пацієнт заново вибудовує контакт із реальністю, повертає гідність, здатність діяти й право бути собою — навіть у темряві.
Світ можна втратити з поля зору. Але не втратити себе. Це історія не про втрату. Вона — про повернення контролю: над тілом, побутом, емоціями, власним життям. Про відновлення навичок, автономності й нової опори в собі. Про ветеранів повномасштабної російсько-української війни, які вчаться жити по-новому. Не після, а далі.
Шлях ветерана починається не з діагнозу і не з констатації втрати. Він починається в Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» МВС України — зі прийняття. З моменту, коли людина перестає жити всередині травми й робить перший крок назовні — до руху, до дії, до себе нового: спочатку за допомогою, а потім самостійно. Саме цей момент тут називають справжнім відновленням: не просто стабілізувати стан, а повернути людину в життєвий стрій.
«Відновити людину — дати їй можливість повноцінно стати в життєвий чи військовий стрій. І це реально можливо», — говорить заступник начальника медично-реабілітаційного центру з медичних питань, кандидат медичних наук Євгеній Симонець.
Око, яке бачить далі за травму
Професійний маршрут лікаря Євгенія Миколайовича Симонця пролягає через торакальну хірургію, пульмонологію, онкохірургію, фізичну та реабілітаційну медицину. Понад два десятиліття клінічної практики дали йому чітке розуміння: допомога пацієнту не закінчується операційною чи випискою зі стаціонару. Вона має продовження. І саме реабілітація стає тим етапом, де повернення до життя набуває не теоретичного і навіть не практичного змісту, а глибокого людського сенсу.
«Мене завжди цікавив не лише один сегмент надання допомоги пацієнтам, а вся стрічка — від первинної допомоги до високоспеціалізованої і далі до реабілітації. Це повний цикл надання допомоги. Але в центрі цього циклу завжди стоїть не діагноз і не травма, а людина. Її страх, її біль, її здатність знову повірити в себе. І саме заради цього ми працюємо», — пояснює лікар.
У цій логіці реабілітація пояснюється не завершальний етап лікування, а його повноцінне продовження. І часто саме він має найсильніше емоційне навантаження: найтонший, найскладніший, але водночас найважливіший. Бо саме тут вирішується, чи зможе людина після травми знову жити самостійно, рухатися без страху, приймати себе в новій реальності й повертати контроль над тим, що, здавалося, втрачено назавжди.
«Фізичний стан пацієнта — це важка річ, але ми знаємо шляхи його подолання. А от сприйняття себе — це настільки тонка грань між відновленням і майбутнім, вона як павутинка, яку треба дуже обережно тримати і потроху ущільнювати, щоб наш пацієнт мав за що триматися далі», — каже Євгеній Симонець.
Принцип від зворотного
Для ветеранів, які втратили зір, ця грань — перша і найкрихкіша опора. Вона починається не з великих рішень, а з базових речей: самостійно пройти коридором, знайти двері, тримати ложку, застелити ліжко, приготувати собі чай, не розгубитися в просторі, не злякатися власної безпорадності. Тут заново навчають побуту, орієнтуванню, самостійності — без жалю, але з повагою.
Головний меседж простий: не жити «після травми», а жити далі.
Відновлення у центрі починається з фундаментального: повернути людині відчуття, що вона може — повірити в себе, в свої сили. Спершу — в дрібницях. Потім — у більшому. І саме з цього складається нова автономність.
«Найголовніше у відновному процесі — це психологічна рівновага. Потім — адаптація. Як тільки людина психологічно зрозуміла, що з нею відбувається, тоді вона готова вчитися далі», — пояснює Євгеній Миколайович.
Відновлення — це не лише про тіло
У Медичному реабілітаційному центрі працюють не лише з тілом. Тут працюють із втратою. З тим поствоєнним досвідом, який треба прожити, а не витіснити. Із гнівом, соромом, страхом, розгубленістю, мовчанням. Із небажанням виходити із зони свого комфорту: з палати і взагалі спілкуватися. Із внутрішньою порожнечею, яка часто ховається за зовнішньою зібраністю.
«Ззовні це сильні, зібрані воїни у формі. Але за цією ширмою часто ховається величезна втрата і біль, які потім виходять агресією, порушенням сну, замкнутістю. І наше завдання — дуже обережно витягнути людину з цієї ракушки», — говорить Євгеній Симонець.
Саме тому реабілітація тут — це не набір процедур, а збалансоване середовище, професійно сформований підхід, в якому людину буквально збирають із частинок і повертають до життя. Через дію. Через контакт. Через психолога. Через відчуття, що світ не зник — він просто став для ветеранів іншим.
«У цьому процесі немає випадкових рішень. Кожен інструмент — від ергокухні до каністерапії — працює не як розвага, а як спосіб знову включити людину в життя. Повернути інтерес, реакцію, бажання, дію. Розбудити. Ми їх з різних боків „розбурхуємо“, щоб витягнути з того вакууму, з тієї ракушки, в якій вони знаходяться», — додає медик.
Принцип «рівний рівному»
Один із ключових принципів цього відновлення, за словами Євгенія Миколайовича, — «рівний рівному». До реалізації реабілітаційних курсів долучені люди із втратою зору, які працюють за принципом «рівний-рівному» (цей підхід передбачає, що люди зі схожим досвідом допомагають та навчають одне-одного). Зокрема, у складі мультидисциплінарної команди «Перезавантаження» працює психолог, асистент фізичного терапевта та ментор — Анатолій Варфоломєєв.
Саме вони стають найпереконливішим доказом того, що після втрати зору життя не зупиняється.
«Вони бачать, що людина без зору не тільки навчає таких самих, як вона. Вона працює, заробляє, забезпечує себе, допомагає родині. І це дає головне розуміння: так, втрата велика. Але можна жити. Можна адаптуватися. Можна бути корисним — собі, родині, державі», — говорить лікар.
Точка відліку
З цього моменту починається справжнє перезавантаження. Не тоді, коли минає біль. А тоді, коли замість страху з’являється дія, замість розгубленості — навичка, а замість порожнечі — сенс. Коли людина, яка ще вчора не уявляла, як жити в темряві, сьогодні робить перший крок самостійно. По суті, це і є точка відліку, з якої починається повернення до себе.
З точки зору мультимедійної команди центру, «Перезавантаження» — це не курс процедур і не набір занять у розкладі. Це момент, у якому людина після травми починає заново вчитися жити. Не теоретично, а практично: на рівні щоденних дій, рухів, реакцій, рішень. Для ветерана, який втратив зір, це означає не просто опанувати нові навички. Це означає повернути собі контроль — над тілом, простором, побутом, власним станом. А отже — повернути собі себе до самостійного повноцінного життя.
«Це якраз ті основні функції, які забезпечує орган зору. І ми іншими органами та системами перекриваємо цю втрату. Тому вони — найперші і найважливіші. А далі вже все інше», — пояснює Євгеній Симонець.
Робота системи в реальному житті
«Перезавантаження» — це процес, у якому повернення до життя неможливо забезпечити зусиллям однієї людини.
Реабілітаційна програма структуровано поділена на ключові етапи, де чітко видно зміни в стані учасників — від початкового шоку до нової якості життя.
Перший рівень:
- початкове навчання орієнтуванню в просторі, самообслуговуванню, комунікації за допомогою смартфона;
- консультування щодо використання допоміжних засобів (біла тростина, смартфон);
- психологічна допомога (індивідуальна та групова робота, діагностика, підтримка);
- інформування членів сім’ї щодо особливостей догляду та супроводу.
Другий рівень:
- ознайомлення з рельєфно-крапковою системою Брайля;
- формування щоденних навичок самообслуговування (побут, приготування їжі, гігієна);
- орієнтування у просторі та мобільність (з білою тростиною та без неї);
- використання допоміжних технологій та сучасних засобів, що забезпечують доступ до комунікації та інформації;
- психологічна допомога та інформування про можливості участі у реакраційних заходах та адаптивних видах спорту.
«Потрібна мультидисциплінарна команда. Не тільки тому, що один фахівець фізично не може охопити все. А тому, що соціальна адаптація вимагає контакту з різними людьми, різними голосами, різними ролями», — роз’яснює на пальцях Євгеній Миколайович.
Зміст програми включає в себе основні етапи реабілітації: орієнтування в просторі та мобільність, самообслуговування (ерготерапевтичні навички), цифрова грамотність, фізична терапія, навчання рельєфно-крапкової системи Брайля, трудотерапія, профорієнтація і навчання, психологічна стабільність, психологічні сесії з членами родини.
Пліч-о-пліч щодня із пацієнтом працюють фізичний терапевт, психолог, тифлопедагог, ерготерапевт, інструктор з орієнтування у просторі і мобільності, фахівець з ІТ, соціальні супровідники. Долучаються й додаткові профільні фахівці з анімалотерапії, арттерапії, І кожен із них повертає людині окрему частину контролю: над рухом, тілом, простором, побутом, комунікацією, тривогою.
«Програма, за якою працюємо ми, функціональна. Вона практична. Вона така, яка є в справжньому житті», — підкреслює заступник начальника медично-реабілітаційного центру з медичних питань, кандидат медичних наук Євгеній Симонець.
Для всіх ветеранів повномасштабної війни
Сьогодні програма «Перезавантаження» відкрита для всіх ветеранів/ветеранок, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та повністю або частково втратили зір. Після підписання меморандуму в листопаді 2025 року між Медичним реабілітаційним центром «Пуща-Водиця» та Міністерством у справах ветеранів вона стала доступною для ветеранів/ветеранок з усіх відомств, які вже завершили службу і потребують відновлення після травми.
«Зараз відновитися можуть ветерани/ветеранки всіх відомств. Команда лікарів для кожного учасника формує індивідуальну програму навчання, враховуючи його особливості та побажання», — додає лікар.
За словами Євгенія Симонця, це принципово змінює масштаб програми:
«Перезавантаження» більше не є внутрішньою моделлю відновлення для однієї системи. Вона стає маршрутом повернення до життя для ветеранів/ветеранок повномасштабної війни — незалежно від підрозділу, у якому вони служили«.
Щоб пройти курс «Перезавантаження», достатньо зателефонувати за номером +380 97 960 06 05
Запрошуємо ветеранів і ветеранок на безоплатний 21-денний курс «Перезавантаження», що включає проживання та харчування.
Детальніше: Медичний реабілітаційний центр «Пуща-Водиця» МВС України
Продовження інтерв’ю з заступником начальника медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС з медичних питань Євгенієм Симонцем читайте в наступному матеріалі.
