Здається, що є спільного між надсучасними дронами та тракторцями? Тим більше — коли їх розділяє практично ціла епоха технічного прогресу — понад сто років. Виявляється, що така…
Вдень — технік із документами, вночі — водій, який вивозить і заводить бійців під дронами. Його робота — маршрут між життям і ризиком.
Про історію бійця розповіли на сторінці 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
«Степанич» служить понад сім років. Пройшов Світлодарську дугу, Попасну, Авдіївку, Вугледар. Сьогодні — старший технік роти безпілотних авіаційних комплексів 3-го механізованого батальйону. Але вночі він за кермом — доставляє на позиції і вивозить звідти.
Каже: головний індикатор — тиша в машині.
«Усі слухають небо. А коли виїжджаємо в безпечну зону, хлопці починають говорити, жартувати. Значить, я все зробив правильно. Вивіз».
Кожен виїзд — новий маршрут. Дороги змінюються, ризики — теж. Інколи доводиться вести бійців пішки через ліс, щоб завести на позицію.
«Треба думати не тільки за себе, а й за хлопців. Вони розраховують, що ти їх вивезеш».
Під час одного з виїздів довелося евакуювати поранених після атаки дрона по пікапу. Усіх вдалося витягнути — нині вони на лікуванні, і «Степанич» підтримує з ними зв’язок.
У його історії — і полон, і повернення побратимів. Один із них після обміну одразу набрав номер, який пам’ятав напам’ять. «Я сів і поїхав до нього», — каже боєць.
Для нього ця війна — про відповідальність.
«Якщо ми не будемо воювати, будуть наші діти. Тут кожен розуміє, навіщо він тут. Бо якщо хтось не відпрацює — загинуть або будуть поранені піхотинці».
