Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
«Не хотів, щоб його дитина тікала зі свого дому», — його хрещена донька, доня сестри Валентини.
Віталій Панчоха народився 24 квітня 1993 року в Києві. Зростав і навчався в столиці: спочатку в середній загальноосвітній школі № 146, потім у Технічному ліцеї міста Києва, який закінчив із відзнакою. З 2010 року вивчав комп’ютерні технології в Київському політехнічному інституті. У 2013 році розпочав службу у Внутрішніх військах МВС України, а згодом продовжив службу в Національній гвардії України, де прослужив до 2018 року.
Після завершення служби Віталій реалізував свої знання та досвід у сфері ІТ — працював системним адміністратором. Його рідні згадують, що він опанував цю професію завдяки наполегливості й самонавчанню. Захоплювався футболом і комп’ютерними іграми, був палким вболівальником збірної України та київського «Динамо», за що й отримав свій позивний. Сам грав у футбол на аматорському рівні та пройшов навчання на курсах арбітра. Віталій любив подорожувати, але щоразу повертався додому, бо тут усі свої, все рідне. У 2016 році зі збірною України їздив на Євро, брав футбольний тур із відвідуванням матчів збірної. Футбол був його розрадою, він знаходив можливість дивитися матчі й щиро вболівав за улюблену команду між виконанням бойових завдань.
24 лютого 2022 року Віталій свідомо став на захист України. Рішення прийняв без вагань. Рідним пояснив просто: не хоче, щоб його похресниця та інші українські діти були змушені тікати зі свого дому. Служив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду головного сержанта, був командиром відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 16-го окремого мотопіхотного батальйону.
Брав участь у визволенні Чернігівщини, воював на Донецькому, Луганському, Запорізькому напрямках, а також у районі Куп’янська та Лимана. Побратими згадують його як надзвичайно зібраного і холоднокровного воїна: у найскладніших ситуаціях він залишався спокійним і впевненим, передаючи цю впевненість іншим.
«Наші ніколи не здаються! Всі наші втрати не будуть марними!» — наголошував Валентин. Працював із протитанковим озброєнням, зокрема з «Джавеліном», і завжди виконував завдання чітко та відповідально.
24 березня 2023 року Віталій Панчоха загинув під час виконання бойового завдання на території Серебрянського лісництва. Довгий час вважався зниклим безвісти. Лише згодом, після проведення ДНК-експертизи, загибель воїна була офіційно підтверджена. Поховали захисника 11 березня 2024 року на Алеї Героїв Берковецького кладовища в Києві.
За свою мужність і відданість Україні Віталій Панчоха посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою територіальної громади міста Чернігова — медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно).
Рідні згадують його як людину світлу, щиру, надійну. Він завжди підтримував і знаходив правильні слова. Мріяв про прості речі: мирне життя для близьких і власний дім для батьків.
У захисника залишилися батьки, сестра та похресниця. Навічно 29-річний.
Вічна слава та шана Герою!
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
