Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Загинув, до останнього виконуючи бойове завдання та рятуючи побратимів.
Артем Лебідь народився 9 листопада 1999 року в селі Мартинівка на Чернігівщині, повідомляє Парафіївська селищна рада Прилуцького району.
Спочатку навчався у рідному селі, яке тоді входило до Ічнянського району. Повну середню освіту здобув у Більмачівській ЗОШ.
Продовжив навчання в Прилуцькому агротехнічному коледжі. Освоїв професію газозварника, а потім — водія.
У 2019 році молодий чоловік склав військову присягу на вірність українському народові та впродовж 1,5 року проходив строкову службу в рядах Національній гвардії України, зазначають на сторінці «Історія полеглих захисників України».
Після початку повномасштабної російсько-української війни, з вересня 2022 року, Артем доєднався до лав Збройних Сил України для виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності Батьківщини в складі 81 Окремої аеромобільної бригади. Його відрядили на військове навчання за кордон. Там він зарекомендував себе як один із найкращих військовослужбовців.
Після повернення Артем Лебідь у складі 81 ОАеМБр стримував збройну агресію Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Безпосередньо брав участь у штурмових та оборонних боях, зокрема, за населений пункт Білогорівка.
У ході одного з найзапекліших боїв отримав контузію. Тож довелося пройти курс відновлення.
Після реабілітації Артема перевели до артилерійського підрозділу. В його складі захисник більше двох років безперервно брав участь у бойових діях.
Молодий чоловік проходив службу гранатометником, номером обслуги гармати. Згодом був призначений на посаду старшого навідника, потім — командира розрахунку, на якій перебував до моменту загибелі.
Артем неодноразово отримував осколкові поранення. І після лікування знову повертався до виконання бойових завдань.
Неодноразово Артем Лебідь рятував життя своїх побратимів. Так, під час одного з бойових виходів потрапив під ураження та отримав мінно-вибухову травму, однак, опанувавши ситуацію, кинувся на допомогу іншим. Надавши першу домедичну допомогу, зберіг життя особовому складу розрахунку.
Під час останнього бойового виходу, на якому перебував більше 30 днів на Донеччині, отримав осколкове поранення в руку, але продовжував бойове завдання. Було гаряче. Одного з побратимів витяг з обіймів смерті у День Незалежності 2025 року.
У районі бойових дій біля населеного пункту Серебрянка Бахмуцького району Донецької області старший солдат Артем Лебідь проявив виняткову мужність і відданість.
Командир гармати розрахунку артилерійського взводу артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини А2120 загинув 26 серпня 2025 року.
«Добрий, чемний, мужній, працьовитий, життєрадісний, приязний, щирий, щедрий — саме таким усі знали Артема. У будь-якій ситуації готовий був прийти на допомогу. Був вірним товаришем для побратимів, рятував їх від смерті, ризикуючи власним життям і здоров’ям. Був надією та опорою для родини», — написала його кохана Діана.
За мужність і самовідданість Артем Лебідь отримав низку відзнак: нагрудний знак «За вагомий внесок у боротьбі проти агресії Російської Федерації», відзнаку «За оборону України», почесний нагрудний знак «Золотий хрест» та орден «За мужність» III ступеня.
Один з наказів про нагородження було видано за чотири дні до загибелі захисника. Артем Лебідь не встиг її отримати. Згодом орден «За мужність» III ступеня вручили мамі захисника.
Рідні, друзі, побратими запамʼятають Артема справжнім воїном, людиною слова, готовим завжди прийти на допомогу. Він був люблячим сином та братом, надійним другом та побратимом, турботливим коханим.
«Артем віддав своє життя заради миру, свободи і майбутнього нашої країни, заради нас з вами. Саме завдяки таким героям тримається оборона України та наближається наша перемога, про яку так мріяв Артем», — йдеться в петиції про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) Артему Лебедю, яка набрала понад 25 тисяч підписів і знаходиться на розгляді.
25-річного захисника із почестями поховали 2 вересня 2025 року у рідному селі Мартинівка Прилуцького району Чернігівської області.
У нього залишилися батьки, брат, сестра та кохана дівчина.
Вічна пам’ять Герою!
Діана Горбачук
Фото з Facebook Артема Лебедя.
За матеріалами: Меморіал. Платформа пам’яті, Історії Полеглих Захисників України, Парафіївська селищна рада.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
