Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
У Музеї книги і друкарства України триває виставка Романа Селівачова «Де твоє, смерте, жало!».
Експозиція охоплює понад 40 робіт і присвячена сучасним святим — українському воїнству, що протистоїть смертопоклонникам путінської імперії зла.
Українські воїни — молоді й красиві, не ідеалізовані, а впізнавані. Їхні обличчя — з нашої дійсності. Їхній шлях — між світлом і темрявою. Вони — уособлення любові, що приймає на себе удар.
Вони постають в образах «Святого Дронаря» і «Святої Дронарки», небесних янголів і Серафимів, які найближчі до Бога. Назва виставки «Де твоє, смерте, жало!» цитує біблійний контекст перемоги над смертю.
Роман Михайлович Селівачов — випускник Національної академії образотворчого мистецтва, знаний іконописець, член НСХУ. Він представник відомої мистецької династії. Його дід — Роман Олексійович Селівачов (1914–1995) — один із провідних дизайнерів і організаторів видань української книги 1950–1980-х років, а прапрабабуся — Катерина Сергіївна (уроджена Щербачова, 1864 — після 1913) — художник із кола «Передвижників», авторка книжкових ілюстрацій, портретів i трьох олійних картин, експонованих на виставках цього мистецького угруповання в 1898–1900 рр.
Роман Селівачов працює на межі сакрального мистецтва, архаїки та сучасної ідентичності. Його образи — це архетипічні фігури, виведені на новий рівень: воїни, жінки, ангели, тіла, полум’я, знак, жест, колір. Деякі з них виконані на кришках ящиків з-під набоїв.
У роботах, присвячених українському війську, поєднано іконографічну традицію з елементами символізму, психоаналітичного мистецтва та авторського стилю.
Одна з картин, представлених на виставці, має назву «руzzкій меzzія». На ній зображений жалюгідний рашистський фюрер у річці крові, якого «благословляють» інші «антихристи» — лєнін, сталін і гітлер, разом із лжепатріархом кирилом. Але інша демонструє череп з літерою z, з якого проростає рослина як символ перемоги життя над смертю. Його увінчують рядки Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
Фото автора
