Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Рівно чотири роки тому, 31 березня 2022-го, Сили оборони визволили Бучу Київської області від російських загарбників.
Із цієї нагоди Генеральний штаб ЗСУ опублікував у себе у соцмережах ретроспективу тих подій.
За словами воїнів, які брали у них безпосередню участь, коли елітні підрозділи повітряно-десантних військ рф усвідомили, що потрапили у пастку, то почали «панічно тікати, щоб не опинитися в повному оточенні».
«Після того, як 28 березня було звільнено Ірпінь, а 30 березня — Демидів, російське угруповання в Бучі опинилося в напівоточенні. Єдиний шлях відходу залишався на північ через Бородянку та Іванків. Українська артилерія з висот Ірпеня почала „розбирати“ логістичні вузли в Бучі. Окупанти зрозуміли: якщо вони не підуть зараз, їх просто перемелють», — йдеться в публікації.
Першими в місто почали заходити розвідувальні групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, спецпідрозділи ГУР та добровольці, які рухалися з боку Ірпеня (район ТРЦ «Жираф») та залізничного вокзалу. Саме тоді світ і дізнався про жахливі воєнні злочини росіян проти цивільного населення Бучі.
Чотири роки після деокупації Бучі: підсумки розслідування воєнних злочинів російської армії
«Тиша була такою густою, що її можна було різати ножем. Ми чекали засідок, перевіряли кожен під’їзд. Пам’ятаю, як ми вийшли на вулицю Яблунську. Спочатку ми не зрозуміли, що бачимо. Лежали люди. Просто посеред дороги, з велосипедами, з пакетами з магазину. У декого руки були зв’язані за спиною. Ми зупинилися. Хлопці, які пройшли пекло Мощуна і не кліпали під „Градами“, просто відверталися. Того дня ми не кричали „Слава Україні“ на весь голос. Ми мовчки йшли далі, стискаючи автомати так, що пальці німіли», — згадує боєць 80 ОДШБр з позивним «Вітер».
Зрештою деокупація Бучі відкрила українським захисникам шлях до Гостомеля та Ворзеля, фактично розблокувавши північно-західний сектор оборони Києва, в результаті чого російські війська почали відкочуватися на 20–30 кілометрів за добу, кидаючи все, що могло їх хоч якось затримати.
«Сили оборони взяли під контроль територію аеропорту „Антонов“. Почалася зачистка самого селища Гостомель, що дозволило остаточно убезпечити столицю із північного сходу та зняти загрозу безпосередніх обстрілів житлових масивів столиці з цього боку», — зазначили в Генштабі ЗСУ.
Відтоді 31 березня стало днем обвалу російського фронту під Києвом.
